Справа № 151/852/18
Провадження № 2/151/9/19
02 квітня 2019 року смт. Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Моцного В.С.
при секретарі Бондаренко В.П.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідкачки ОСОБА_2
представника третьої особи на боці позивача Чечельницької РДА
ОСОБА_3
представника третьої особи на боці позивача Рогізківської сільської
ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняв смт. Чечельник, Вінницької області цивільну справу №151/852/18 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, картка платника податків НОМЕР_1, жителька АДРЕСА_2) про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, -
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківський прав відносно сина ОСОБА_7 та призначити його опікуном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є рідним дядьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. З листопада 2016 року ОСОБА_7 перебував разом з матір'ю в Козятинському обласному соціальному центрі матері та дитини Вінницької області, в зв'язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків. 23.11.2016 року ОСОБА_8 (батько дитини) забрав свого сина з Козятинського обласного соціального центру матері та дитини і з тих пір до ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_7 проживав разом з ним. ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_8 помер, тому він та його дружина займаються вихованням дитини, хлопчик навчається у 5-Б класі школи № 8 м. Вінниці, тому вони бажають стати йому опікунами та по можливості замінити батька та матір.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Однак, всупереч вказаній нормі Закону, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, не піклується про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.
Враховуючи байдуже ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків, долі та здоров'я сина та у відповідності до вимог ст.165 СК України позивач звернувся в суд з даним позовом.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю по мотивах зазначених в позовній заяві, просить їх задовільнити.
Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що нехай син живе в дядька, якщо він так хоче.
Представник Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Третя особа на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог Рогізківська сільська рада Чечельницького району Вінницької області не заперечують проти задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що після смерті батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з дядьком ОСОБА_1
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 19 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управліня юстиції Вінницької області ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 року, його батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Згідно рішення Чечелницького районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_9 присвоєно прізвище - ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області 01 жовтня 2018 року ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер.
Після його смерті малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з позивачем та знаходиться на повному його утриманні.
Мати дитини- ОСОБА_2 будучи повідомлена про смерть чоловіка, ніяких мір стосовно сина не прийняла.
Згідно довідки №271 від 13.11.2018 року виконавчого комітету Рогізківської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_2 на даний час з дітьми в селі не проживає, місце проживання не відоме. Старший син ОСОБА_7 проживає біля дядька, а двоє молодших дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перебувають в ОКЗ «Вінницький спеціалізований будинок дитини з ураження ЦНС та порушення психіки». За час проживання в селі зарекомендувала себе посередньо, за дітьми не доглядала, сім'я перебувала під контролем та супроводом соціального працівника та виконкому сільської ради. За безвідповідальне відношення по догляду за дітьми була влаштована з дітьми в будинок матері і дитини. Під час перебування дітей в лікарні декілька раз з'являлася до свого житлового будинку з чужим чоловіком, зловживали алкогольними напоями.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до вимог ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Тому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно висновку Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області від 14.11.2018 року за №11 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, Чечельницька райдержадміністрація вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_7, оскільки вона не бажає виховувати свого сина, не бажає допомагати йому на матеріально, ні морально.
Згідно висновку служби у справах дітей Вінницької міської ради від 01.04.2019 року за № 31-00-011-15737 ОСОБА_1 є дядьком малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та бажання дитини проживати у його сім'ї, тому служба у справах дітей Вінницької міської ради вважає, що громадянин ОСОБА_1 може бути опікуном малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За таких обставин, суд вважає, що вищевикладені обставини по справі, а саме те, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його життям, станом здоров'я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з сином, не проявляє ініціативи до зустрічей, є свідченням того, що відповідач не займається вихованням своєї малолітньої дитини та виконанням своїх батьківських обов'язків щодо нього, а відтак є всі підстави для позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина.
Таким чином, суд вважає, що позбавлення батьківських прав як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісну матір, виходячи з характеру такого засобу, слід застосувати до відповідача по відношенню до малолітнього сина, оскільки це викликано необхідністю.
А тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню.
Частиною 3 ст. 243 СК передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Частиною 3 ст.60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу щодо призначення його опікуном над малолітнім племінником.
Висновок служби у справах дітей Вінницької міської ради від 01.04.2019 року про можливість бути опікуном ОСОБА_7, свідчить про можливість громадянина ОСОБА_1 бути опікуном малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, вимога позивача щодо призначення його опікуном малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166, 243 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.60 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 133, 137, 141, 198, 200, 247, 259, 264-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, картка платника податків НОМЕР_1, жительку АДРЕСА_2, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, картка платника податків НОМЕР_2, опікуном малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 квітня 2019 року.
Суддя