Справа № 216/3495/17
провадження 1-кп/216/139/19
іменем України
03 квітня 2019 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисників адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017040230000947 від 31.05.2017, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Межівського району Дніпропетровської області, який є громадянином України, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, навчається на 4 курсі «Криворізького коледжу Національного авіаційного університету», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який є громадянином України, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, -
В ході судового розгляду було встановлено, що 31.05.2017, приблизно о 03:40 годині, ОСОБА_4 , перебував разом із своїм знайомим ОСОБА_5 , поблизу супермаркету “Варус” по вул. Свято-Миколаївській в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, де, побачив раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_8 , який разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 перебували біля трамвайних колій проїжджої частини дороги по вул. Свято-Миколаївській в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу та рухались в сторону зупинки громадського транспорту “вул. Лавроненко”. ОСОБА_4 , побачивши в руках у потерпілого, мобільний телефон, реалізуючи виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, шляхом словесної пропозиції, вступив у попередню змову із гр. ОСОБА_5 , спрямовану на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи.
В той же день, 31.05.2017 приблизно о 03 годині 45 хвилин ОСОБА_4 за попередньої змовою із ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, наблизився разом із ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 під вигаданим приводом звернувся до потерпілого ОСОБА_8 із вимогою передати належний йому мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка. Дочекавшись коли ОСОБА_8 витягнув із кишені одягнених шортів належний йому мобільний телефон марки «IPhone 4» чорного кольору, ОСОБА_4 , продовжуючи свої спільні злочинні дії за попередньою змовою із ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що їх дії носять відкритий характер для потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , з метою попередження можливого в подальшому опору, застосовував разом із ОСОБА_5 , відносно потерпілого ОСОБА_8 насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виражалося у нанесенні ОСОБА_4 останньому декількох ударів кулаком в обличчя та одночасно з цим ОСОБА_5 наніс декілька ударів ногою по спині потерпілого ОСОБА_8 .
Діючи в подальшому для досягнення спільного злочинного результату відповідно до злочинної домовленості, спрямованої на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , зі спини, схопив своєю правою рукою за шию потерпілого ОСОБА_8 , стискаючи її, завдаючи при цьому фізичного болю та продовжуючи дії, спрямовані на подавлення можливого опору зі сторони потерпілого та для досягнення злочинного наміру, висловив словесну вимогу, адресовану потерпілому, про видачу йому мобільного телефону, на що потерпілий ОСОБА_8 , сприйнявши демонстративні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи позбавленим можливості викликати допомогу та чинити опір, поклав свій мобільний телефон на землю.
Одночасно, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_8 , усвідомлюючи свою фізичну перевагу та те, що останній не здійснює опору, діючи на досягнення злочинного результату, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , спільно, діючи із корисних намірів, шляхом вільного доступу відкрито викрали належний потерпілому ОСОБА_8 мобільний телефон марки «IPhone 4» чорного кольору, вартість якого станом на день вчинення кримінального правопорушення, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 1765 від 09.06.2017 року, складає 1,420 грн., з місця вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном зникли, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд та обернути на свою користь.
В результаті спільних умисних злочинних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_8 завдана майнова шкода на загальну суму 1,420 грн. та тілесні ушкодження у вигляді: крововилив - у зовнішню склеру правового ока; ділянка забою м'яких тканин - на нижній повіці правого ока; синці - в проекції лівого лобного пагорбу, в середній третині та у зовнішнього краю лівої надбрівної дуги, на верхній повіці лівого ока, на обох повіках правого ока, в проекції дуги нижньої щелепи ліворуч, на 3,5 см вгору від верхнього краю середньої третини правої ключиці; садна - в проекції лівого лобного пагорбу, по передній поверхні нижнього третини лівої вушної раковини, по лопаточній лінії ліворуч на рівні 11 грудного хребця, по зовнішній поверхній нижньої третини лівого стегна, по зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, по зовнішній поверхні в проекції правого колінного суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 904 від 09.06.2017 року за своїм характером та ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , виннимсебе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку вчинив кримінальне правопорушення, а саме: з потерпілим він раніше не був знайомим, а зі ОСОБА_4 вони друзі. 31.05.2017 року приблизно о 04.00 год. разом зі ОСОБА_4 він перебував поблизу зупинки громадського транспорту «Мопрівська», коли йшли зі святкування дня народження, де вживали алкогольні напої, в бік магазину «Варус» по вул. Свято-Миколаївській в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, щоб придбати ще пива. Неподалік вони побачили потерпілого ОСОБА_10 , якому на вигляд було років 16 років, а в нього в руках побачили телефон, яким вирішили заволодіти. Потерпілий був у компанії іншого хлопця такого ж віку. Для цього вони зі ОСОБА_11 направились за потерпілим та його супутником та наздогнали їх на зупинці громадського транспорту «МОПР». В цей час ОСОБА_11 попрохав потерпілого дати йому телефон щоб зателефонувати, а коли потерпілий почав доставати телефон, ОСОБА_11 кулаком правої руки наніс одного удару в обличчя в районі лівого ока. В цей момент супутник потерпілого побіг з місця злочину, і він побіг за ним, але не наздогнав і повернувся до ОСОБА_11 та потерпілого, після чого вдарив ОСОБА_10 у спину один раз правою ногою. Вони сказали потерпілому віддати телефон, на що ОСОБА_10 кинув на землю свій телефон, а ОСОБА_11 його підняв. Після чого він разом зі ОСОБА_11 зник з місця злочину, але через декілька хвилин їх разом затримали екіпаж патрульної поліції. Коли вони бігли від поліцейських ОСОБА_11 віддав йому телефон потерпілого, а він викинув його в кущі. В подальшому цей телефон був знайдений. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_4 також винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку вчинив кримінальне правопорушення, а саме: з потерпілим він раніше не був знайомим, а з ОСОБА_5 вони друзі. 31.05.2017 року приблизно о 04.00 год. разом з ОСОБА_5 вони рухались в бік магазину «Варус» по вул. Свято-Миколаївській в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. В районі зупинки громадського транспорту «Мопрівська» побачили двох хлопців віком 16 років, у одного з них в руках був мобільний телефон чорного кольору марки «Айфон 4», яким вони вирішили заволодіти. Вони наздогнали хлопців, після чого він попросив потерпілого дати йому телефон, а коли той почав доставати його з кармана завдав йому одного удару в обличчя в район лівого ока. Другий хлопець побіг від них і ОСОБА_12 намагався його наздогнати, але не зміг, а повернувшись вдарив ногою в спину потерпілого ОСОБА_10 . Після цього вони попросили ОСОБА_10 віддати їм телефон на що той кинув його на землю, а він підняв. Після чого вони побігли з місця злочину, проте їх наздогнав екіпаж патрульної поліції. Коли вони тікали від поліцейських він передав телефон потерпілого ОСОБА_13 , а той кинув його в кущі. В подальшому цей телефон був знайдений. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованому їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ними діяння, підтвердженням ними його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинувачених, а також письмовими документами, які характеризують особи обвинувачених та в частині речових доказів.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведена повністю, а їх дії відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку із чим, обвинувачені підлягають кримінальному покаранню.
Вивчаючи особи винних шляхом з'ясування стану їх здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_14 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, відшкодував заподіяну шкоду, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше не судимий, студент «Криворізького коледжу Національного авіаційного університету», відшкодував заподіяну шкоду, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується задовільно.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації злочину, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченими вчинено тяжкий злочин.
До обставин, які пом'якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття обвинувачених, відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання у даній кримінальній справі судом не встановлено.
Обговорюючи питання про міру покарання відносно:
- обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого і обставину, які пом'якшують його покарання, наведені судом вище у вироку, у зв'язку з чим суд, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 186 КК України, вважає що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, оскільки таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню нових злочинів, а також буде необхідним і достатнім та вважає необхідним застосувати до обвинуваченого приписи ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з встановленням йому іспитового строку;
- обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого і обставини, які пом'якшують його покарання, наведені судом вище у вироку, у зв'язку з чим суд, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 186 КК України, вважає що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, оскільки таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню нових злочинів, а також буде необхідним і достатнім та вважає необхідним застосувати до обвинуваченого приписи ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з встановленням йому іспитового строку.
Крім того законний представник потерпілого ОСОБА_15 звернулась до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з цивільним позовом, в якому просила стягнути на її користь з обвинувачених 2800 завданої майнової шкоди та 3000 грн. моральної шкоди, а всього 5800 грн.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що добровільно відшкодували законному представнику потерпілого ОСОБА_15 завдану майнову та моральну шкоду в сумі 6000 грн.
13.11.2018 законний представник потерпілого ОСОБА_15 звернулась до суду з заявою про відмову від позову, у зв'язку із добровільним відшкодуванням обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так відповідно, до ч.ч.1,3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд, вислухавши обвинувачених та їх захисників, дослідивши матеріали справи і докази, здобуті у даній справі в частині цивільних позовів дійшов висновку про необхідність прийняття відмови цивільного позивача від позову та закриття провадження за цивільним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 66, 75, 76, 186 ч.2 КК України, ст. 206 ЦПК України, ст.ст. 100, 128, 349, 369-376, 392, 395, 532-533 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чьотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом в 2 (два)роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чьотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом в 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Прийняти відмову цивільного позивача від позову, провадження за цивільним позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди- закрити.
Речовий доказ:
- мобільний телефон марки «Айфон 4», який долучено до матеріалів кримінального провадження №12017040230000947 в якості речового доказу на підставі постанови від 31.05.2017 та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - повернути законному володільцю.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, їх захисникам, потерпілому, законному представнику потерпілого та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1