Справа № 130/869/18
Провадження №11-кп/801/399/2019
Категорія: 226
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
законного представника обвинуваченого: ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10
потерпілого: ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12018020130000061 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04.12.2018, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
засуджено ч.2 ст.289, ч.1 ст.69КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає наступні обов'язки, що покладаються на нього: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_12 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 07.12.2017 за ч.2 ст.289, ст.71 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі, а наразі також вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2018 року за ч.2 ст.185, ст.70 КК України на п'ять років дев'ять місяців позбавлення волі;
засуджено ч.2 ст.289 КК України до 5 років 8 місяців позбавлення волі.
Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком суду та за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2018 остаточно визначено ОСОБА_12 покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його особистою власністю.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_12 відраховувати з 04.12.2018.
В строк відбування покарання за цим вироком суду повністю зараховано ОСОБА_12 відбуту ним частину покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2018.
Вирішено питання з судовими витратами, арештованим майном та речовими доказами.
встановив:
Згідно вироку суду обвинувачені були засуджені за те, що близько 00 години 00 хвилин 29.01.2018 ОСОБА_12 за попередньою змовою із ОСОБА_7 здійснюючи спільний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій прийшли на вул. Василя Стуса в м. Жмеринка Вінницької області, де виявили припаркований на узбіччі дороги поблизу будинковолодіння №22 автомобіль "ВАЗ 2103", державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_13 та знаходився у фактичному володінні та користуванні потерпілого ОСОБА_11 . Далі ОСОБА_12 шляхом відчинення вікна водійської двері вказаного автомобіля проник до його салону, а ОСОБА_7 штовхнув даний автомобіль та на ходу сів на його переднє пасажирське сидіння, після чого ОСОБА_12 , будучи за кермом автомобіля за допомогою уламка ключа аналогічного типу, та скориставшись тим, що у замку запалювання вже була частина ключа до вказаного автомобіля, привів у дію двигун та почав рухатись в напрямку м. Вінниця. В подальшому ОСОБА_12 збув даний автомобіль невідомому чоловікові в м. Вінниця. Цими спільними протиправними діями ОСОБА_12 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 було заподіяно матеріальної шкоди, яка згідно із висновком судово-товарознавчої експертизи від 19.02.2018 №71 становить 18 270 гривень.
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку суду відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та просили ухвалити новий вирок щодо ОСОБА_7 без застосування ст.69 КК України та призначення йому 5-річного строку позбавлення волі із застосуванням ст.75, 76, 104 КК України і звільнення його від відбування покарання із іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, потерпілого, який послався на рішення суду, обвинуваченого, його захисника та захисника ОСОБА_10 , які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.
Обставини та юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_12 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, не оскаржувались, а тому вирок суду в цій частині не переглядався.
Проте, вирок суду стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості па підставі п.4 ч.1, ч.2 ст.409, ст.413, 414 КПК України.
Так, згідно ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч.2 ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з вироку, при призначенні обвинуваченому покарання суд не в повній мірі виконав вимоги названого вище закону, та вирішуючи питання щодо міри покарання неповнолітньому ОСОБА_7 , не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, і призначив йому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Суд першої інстанції не навів конкретних підстав за яких суд призначив ОСОБА_7 покарання із застосування ст.69 КК України.
Навіть за відсутності обставин, що обтяжують покарання та наявності двох пом'якшуючих покарання обставин суд повинен встановити чи ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також належним чином врахувати особу винного, що передбачає урахування суб'єктивних ознак, які знижують ступінь суспільної небезпеки особи винного. При цьому суд має належним чином умотивувати своє рішення про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, що місцевим судом не було зроблено.
Зокрема, при постановленні вироку, суд зваживши на обставини, які, на його думку, пом'якшують покарання обвинуваченому, фактично залишив поза увагою, не давши належної оцінки тому, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб та шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення не відшкодував.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що призначення ОСОБА_7 судом нижче від найнижчої межі покарання, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання, наведеним у ст.50, 65, 69 КК України, а тому є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до ч. 1 ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.404, 405, 407, 412, 413, 420 КПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора задовільнити.
Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04.12.2018 в частині призначеного покарання щодо ОСОБА_7 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого внаслідок м'якості - скасувати.
Постановити новий вирок, яким вважати засудженим ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробування та іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Згідно з оригіналом:
Суддя: