Єдиний унікальний номер 741/1545/18
Провадження № 2/741/221/19
м. Носівка 19 березня 2019 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря Пасіки О.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4. 30 серпня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно заповів онуці - ОСОБА_1. Вона (позивач) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із тим, що вона не подала документи, які б підтверджували те, що вона (позивач) є рідною онукою ОСОБА_4 Спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги за законом є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також прийняли спадщину після його смерті. Вона (позивач) не є рідною онукою ОСОБА_4, а тому зміст зазначеного заповіту підлягає тлумаченню як такий, що має суперечливий характер, містить неточності, що ускладнює його розуміння.
ОСОБА_1 просила здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4, посвідченого 30 серпня 2012 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кузьменком О.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1000, таким чином, що ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті йому буде належати, і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_1.
У судове засідання позивач та її представник - адвокат Яцун В.М. не з'явилися, позивач подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, справу розглянути без її участі.
У судове засідання відповідачі не з'явилися, подали до суду заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення, просили розгляд справи проводити без їх участі.
Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачі визнали позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кузьменком О.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1000, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, і на що за законом він матиме право, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на рахунках в Ощадному банку України, чи будь-яких інших банківських установах України, заповів онуці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його копією (а.с. 8).
У судовому засіданні встановлено, що 9 вересня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_2, ОСОБА_3, як спадкоємці першої черги за законом (дочки), та ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, що підтверджується копією спадкової справи № 47/2017 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 18-34).
У судовому засіданні встановлено, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що нею не були подані документи, які б підтверджували родинний зв'язок із спадкодавцем, а саме те, що вона є його онукою, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 108/02-31 від 10 квітня 2018 року (а.с. 7).
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.
Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц.
Зі змісту заповіту ОСОБА_4 вбачається, що він складений на користь його онуки ОСОБА_1 у той час, як остання не є його онукою, що підтверджується обставинами, викладеними у позовній заяві.
Таким чином, заповіт ОСОБА_4 дійсно має суперечливий характер, в зв'язку з чим підлягає тлумаченню.
Суд вважає, що ОСОБА_4 з власної волі призначив своїм спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прізвище, ім'я, по батькові та дата народження якої відповідно до паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 (а.с. 4) та свідоцтва про шлюб (а.с. 6) повністю співпадають із даними, які зазначені у заповіті від 30 серпня 2012 року. При зазначенні у заповіті родинних зв'язків ОСОБА_4 та ОСОБА_1., як діда та онуки, допущено помилку.
Тлумачення заповіту в спосіб, який просить позивач, не змінює його суті та змісту, а також не змінює коло спадкоємців і не викликає в суду будь-яких сумнівів та протиріч стосовно наявності саме у позивач права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4
Виключення із тексту заповітного розпорядження ОСОБА_4 посилання на наявність родинних зв'язків із ОСОБА_1., не спотворить волю заповідача.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, ураховуючи визнання відповідачами позову, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Ураховуючи те, що відповідачі не вчинили жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 213, 1218, 1223, 1233, 1236, 1256 ЦК України, ст.ст. 200, 206, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, задовольнити.
Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кузьменком О.В. 30 серпня 2012 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1000 в частині заповітного розпорядження, наступним чином: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати мені, і на що я за законом матиму право, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на рахунках в Ощадному банку України, чи будь-яких інших банківських установах України - заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1».
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивачів.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв