28 березня 2019 року місто Чернігів
Справа №751/633/19
Провадження№2/751/488/19
в складі: головуючого - судді Ченцової С.М.
секретаря судового засідання Сащенко О.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (не прибув)
представник позивача - адвокат ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення 51285,67 грн. заборгованості за договором позики, що є еквівалентом 1835 доларів США, 4563,99 грн. нарахованих відсотків за користування одержаних у позику коштів, 737,67 грн., що складає 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за договором позики у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та судового збору в розмірі 768,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 02.07.2018 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. За присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач особисто передав ОСОБА_3 у борг грошову суму в розмірі 1835,00 доларів США, яку відповідач зобов'язаний повернути до 31.07.2018 року у повному обсязі. На підтвердження укладення договору, відповідачем було складено розписку у простій письмовій формі від 02.07.2018 року. Відповідач свої зобов'язання у строки передбачені договором не виконав. Станом на дату подання позову, офіційний курс НБУ складає 2794,8597 грн. за 100 доларів США. Відповідно сума основного боргу на даний час складає 51 285,67 грн.. Договір позики від 02.07.2018 року не встановлює розміру процентів, проте і не містить умови про те, що позикодавець не має права на одержання від позичальника процентів від суми позики. Він також не вважається безпроцентним, адже його сума перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, гроші не є речами, визначеними родовими ознаками. Розмір процентів за вказаним договором визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, такі проценти мають сплачуватися відповідачем 02 числа кожного місяця, наступного за черговим місяцем користування позиковими коштами. Сума коштів, нарахованих відповідачеві у якості процентів за користування одержаними у позику коштами складає 4563,99 гривень. Розмір 3 % річних від простроченої суми, нарахованих на суму боргу відповідача складає 51285,6*(0,03/365*175)=737,67 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився , про день та час слухання справи повідомлений в установленому законом порядку.
Представник позивача-адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі , посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що суму зазначену у розписці він не отримував , але підпис на розписці ставив. Дана розписка написана під тиском та погрозами йому та його сім'ї, текст розписки йому диктував ОСОБА_1 З позивачем раніше працював на одному підприємстві, позивач працював на складі , відповідач був представником підприємства, працював не офіційно. Позивач вирішив звільнитись з роботи, оскільки знайшов кращу роботу та 01.07.2018 року не вийшов на роботу. Йому подзвонили з підприємства та запропонували написати розписку, а потім перевіривши його роботу , якщо все буде добре - розписку повернуть. Порадившись із дружиною, він відмовився написати таку розписку. Після цього йому та його дружині почали погрожувати, дружина на цей час була вагітна, тому він 02.07.2018 року підписав таку розписку, в місці куди його завіз ОСОБА_1 Присутнім був ОСОБА_5, який йому знайомий, напевно теж працював на підприємстві. 04.07.2018 року він із заявою з приводу погроз та примусу написати розписку звернувся до органів поліції із заявою. У позові просить відмовити також із підстав , що немає у справі оригіналу розписки.
Вислухавши вступне слово представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно копії розписки, ОСОБА_3 взяв у борг на власні потреби у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1835 доларів США, вказані грошові кошти зобов'язуюсь повернути в строк до 31.07.2018 року. Розписка складена в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.10).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Частиною другою ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність оригіналу розписки у тієї чи іншої сторони є підтвердженням наявності боргу або факту виконання зобов'язання за договором позики .
Позивачем не надано суду, як доказ оригінал самої розписки від 02 липня 2018 року або завірену у встановленому законом порядку її копії, а тому за відсутності оригіналу вказаного доказу, суд був позбавлений можливості перевірити справжність вказаного доказу.
Суд також звертає увагу на те, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а представником позивача в ході розгляду справи не заявлено будь-яких клопотань щодо огляду оригіналу розписки на підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за борговою розпискою, а також в ході розгляду справи не було заявлено будь-яких клопотань, зокрема, про допит свідків для підтвердження фактів та обставин, зазначених в позові.
Проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що копія розписки від 02.07.2018 року, надана позивачем на підтвердження позовних вимог не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, зокрема, договір позики в цій справі підписаний лише однією стороною відповідачем по справі ОСОБА_3 і не підписаний позикодавцем ОСОБА_1, а також суду не надано оригінал вказаного документу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку , що стороною позивача в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами укладення 02.07.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору позики, а представлена копія розписки не може бути прийнята судом, як належний доказ у справі, а тому суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 13, 76-81, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (14026, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (14017, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення заборгованості - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2019 року.
Суддя С. М. Ченцова