ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2019Справа № 910/7315/18
За позовом Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України»
До Компанії «Сефарма а.с.»
про стягнення грошових коштів
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Цвєтінський С.С.
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії «Сефарма а.с.» про стягнення 1 165,47 євро, що станом на 05.06.2018р. згідно офіційним курсом Національного банку України становить 35 747,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 457/2014/З від 03.10.2014р. в частині оплати наданих послуг з проведення експертизи на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів щодо можливості включення лікарського засобу до державного формуляра лікарських засобів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/7315/18 від 15.06.2018р. позовну заяву Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» залишено без руху.
02.07.2018р. від Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2018р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.07.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7315/18, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.02.2019р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018р. у справі № 910/7315/18 було зобов'язано позивача надати суду у строк до 20.07.2018р. належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на чеську мову: ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018р. про відкриття провадження у справі № 910/7315/18 та позовної заяви у чотирьох примірниках для направлення зазначених документів у порядку передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через Міністерство юстиції Чеської Республіки (Ministry of Justice of the Czech Republic, Vysehradska 16, 128 10 Praha 2, Czech Republic).
Ухвалою від 25.07.2018р. направлено судове доручення про вручення судових документів до Міністерства юстиції Чеської Республіки (Ministry of Justice of the Czech Republic, Vysehradska 16, 128 10 Praha 2, Czech Republic); зупинено провадження у справі №910/7315/18 до надходження відповіді від Міністерства юстиції Чеської Республіки на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/7315/18.
До господарського суду надійшли докази виконання уповноваженим органом Чеської Республіки судового доручення Господарського суду міста Києва.
Приймаючи до уваги, що судом було вчинено всі дії, які передбачено господарським процесуальним законодавством України з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвалою від 11.02.2019р. провадження по справі було поновлено.
11.02.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 22.02.2019р.
19.02.2019р. представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
22.02.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 15.03.2019р.
11.03.2019р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 577,94 євро, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 17 726,67 грн., пеню в сумі 1736,71 грн., що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 56,62 євро, та 3% річних в сумі 2121,44 грн., що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 69,33 євро.
Означена заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, а отже, судом розглядаються остаточні позовні вимоги Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України».
15.03.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019р.
Представником позивача у судовому засіданні 25.03.2019р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 25.03.2019р. не з'явився, правової позиції по суті спору не висловив, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи.
З приводу неявки вказаного учасника судового процесу господарський суд зазначає наступне.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 25.03.2019р.
25.03.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
03.10.2014р. між Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (виконавець) та Компанією «Сефарма а.с.» (замовник) було укладено договір №457/2014/З, відповідно до п.1.1 виконавець зобов'язується за дорученням замовника здійснити експертизу наданих замовником матеріалів реєстраційних досьє на лікарські засоби згідно з рахунками-специфікаціями, що є невід'ємною складовою частиною цього договору.
За умовами п.1.3 договору №457/2014/З від 03.10.2014р. по завершенню окремого етапу проведення експертизи матеріалів, сторони можуть підтверджувати їх виконання відповідними документами.
Згідно п.2.1 договору №457/2014/З від 03.10.2014р. вартість послуг визначається рахунками-специфікаціями, виданими виконавцем, які є невід'ємною складовою частиною цього договору та вважаються узгодженими, якщо замовником протягом 10 календарних днів не буде надано відповідних заперечень.
У рахунку-специфікації визначається зміст, валюта платежу, обсяги та вартість послуг з проведення експертизи матеріалів та зазначається платник.
Розрахунки зді йснюються у валюті: долар США та/або євро (п.п.2.3, 2.4 договору №457/2014/З від 03.10.2014р.).
Відповідно до п.2.5 договору №457/2014/З від 03.10.2014р. загальна вартість договору визначається як сума вартості послуг, визначених в рахунках-специфікаціях, укладених відповідно до умов даного договору протягом терміну його дії.
Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину передбачено обов'язок замовника оплатити вартість експертних послуг протягом 30 календарних днів від дати оформлення виконавцем рахунку-специфікації.
Цей договір укладено терміном на 1 календарний рік, а саме до 03.10.2015р., або до повного виконання зобов'язань сторонами договору, відповідно до рахунків-специфікацій, укладених та оплачених відповідно до умов даного договору (п.7.2 договору №457/2014/З від 03.10.2014р.).
Наразі, судом прийнято до уваги, що ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено принцип автономії волі.
Зокрема, вказаною статтею визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
За умовами п.9.2 укладеного між сторонами правочину спірні питання, за яких сторони не дійшли згоди шляхом переговорів, розв'язуються в судовому порядку у відповідності до чинного законодавства України (п.9.2 договору №457/2014/З від 03.10.2014р.).
Додатковою угодою №1 від 02.10.2015р. сторонами досягнуто згоди щодо продовження дії договору №457/2014/З від 03.10.2014р. до 03.10.2016р.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №457/2014/З від 03.10.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.
Як свідчать матеріали справи, в межах договору №457/2014/З від 03.10.2014р. Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Компанією «Сефарма а.с.» було погоджено рахунок-специфікацію №8122 від 03.10.2014р. на суму 577,94 євро щодо надання послуг з внесення змін відповідного типу до лікарських засобів (павіан).
На підставі вказаного рахунку-специфікації виконавцем було скеровано заяви №11430/МІБП/П від 06.08.2014р., №11431/МІБП/П від 06.08.2014р., №11432/МІБП/П від 06.08.2014р. до Управління фармацевтичної діяльності Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно змісту наявного в матеріалах листа №015-8/14 від 14.08.2014р. Компанії «Сефарма а.с.», остання зобов'язалась здійснити оплату за вказаним вище рахунком - специфікацією протягом 30 днів.
Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Компанією «Сефарма а.с.» послуги згідно рахунку-специфікації №8122 від 03.10.2014р. на суму 577,94 євро оплачено не було, грошові кошти в сумі 577,94 євро на рахунок Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» не перераховано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг згідно рахунку-специфікації №8122 від 03.10.2014р. на суму 577,94 євро за договором №457/2014/З від 03.10.2014р., настав.
Проте, як було встановлено вище, Компанією «Сефарма а.с.» розрахунку в повному обсязі за послуги в межах договору №457/2014/З від 03.10.2014р., здійснено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 577,94 євро, що за офіційним курсом Національного банку України до гривні станом на 05.06.2018р. еквівалентно 17 726,67 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №457/2014/З від 03.10.2014р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» до Компанії «Сефарма а.с.» в частині стягнення ) основного боргу в сумі 577,94 євро, що за офіційним курсом Національного банку України до гривні станом на 05.06.2018р. еквівалентно 17 726,67 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 1736,71 грн. та 3% річних в розмірі 2121,44 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За умовами п.4.1 договору №457/2014/З від 03.10.2014р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань визначених п.п.а), с) п.3.1 договору, замовником сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості послуг, зазначеній у відповідних рахунках-специфікаціях, за кожен день затримки.
З огляду на порушення замовником строків оплати послуг згідно рахунку-специфікації №8122 від 03.10.2014р. на суму 577,94 євро, позивачем за період з 04.11.2014р. по 03.05.2015р. було нараховано пеню на суму 1736,71 грн.
При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 ст.533 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.
Така правова позиція та висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015р. у справі №3-29гс 15, у постанові від 16.09.2015р. у справі №6-190цс15, у постанові від 16.08.2017р. у справі №6-2667цс16 та Верховним Судом у постанові від 07.04.2018р. у справі №916/1435/17, у постанові від 06.02.2018р. у справі №561/549/15-ц, у постанові від 30.01.2018р. у справі №641/1705/13-ід, у постанові від 06.03.2019р. у справі №916/4692/15.
Наразі, з представленого позивачем розрахунку полягає, що нарахування пені здійснювалось на заборгованість, розмір якої в гривні згідно курсу Національного банку України було визначено на кожен день прострочення, за який відповідна неустойка і нараховується, що в повному обсязі узгоджується з наведеною вище правовою позицією Верховного Суду.
Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.
Одночасно, суд звертає увагу позивача щодо відсутності підстав для зазначення в резолютивній частині рішення по справі про стягнення пені в євро, оскільки вказана неустойка стягується лише в національній валюті України - гривні.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №457/2014/З від 03.10.2014р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2121,44 грн. за період з 04.11.2014р. по 14.02.2019р.
При цьому, судом враховано, що 3% річних позивачем також нараховано виходячи з суми заборгованості в гривні згідно курсу Національного банку України було визначено на кожен день прострочення.
Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.
В контексті стягнення 3% річних суд також звертає увагу щодо відсутності підстав для визначення в резолютивній частині рішення по справі про стягнення нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України в євро.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, позов Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи висновків суду щодо задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо покладення судових витрат на оплату судового збору за подання позову на відповідача.
Одночасно, позивач просив також покласти на відповідача інші судові витрати, зокрема, витрати на оплату послуг перекладача (понесених з метою надання на виконання вимог ухвали суду перекладів позовної заяви на ухвали про відкриття провадження для повідомлення відповідача про розгляд спору у порядку передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах) в сумі 3304 грн. та витрати на поштові направлення заяв по справі на адресу Компанії «Сефарма а.с.» в сумі 761,05 грн.
Наразі, на підтвердження витрат на послуги перекладача позивачем представлено суду акт надання послуг №446 від 17.07.2018р. на суму 3304 грн., який складено та підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат Послуга» та Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», а також платіжне доручення №1871 від 18.07.2018р. на суму 3304 грн.
При цьому, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 04.07.2018р. судом було зобов'язано позивача у строк до 20.07.2018р. подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на чеську мову: ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018р. про відкриття провадження у справі № 910/7315/18 та позовної заяви у чотирьох примірниках.
Одночасно, на підтвердження понесення витрат на поштові пересилання до Республіки Чехія, заявником надано суду фіскальні чеки від 19.02.2019р. на суму 179,44 грн., №6026 від 06.06.2018р. на суму 439,43 грн. та від 11.03.2019р. на суму 221,68 грн.
Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову в повному обсязі, суд також дійшов висновку щодо покладення на відповідача судових витрат позивача на послуги перекладача в сумі 3304 грн. та поштові відправлення до Республіки Чехія в розмірі 761,05 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Компанії «Сефарма а.с.» (10219, Чеська Республіка, Прага,10, вул.Прумислова, 1472/11, ідентифікаційний номер CZ25107305) на користь Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03057, м.Київ, вул.Антона Цедіка, будинок 14, ЄДРПОУ 20015794) основний борг в сумі 577,94 євро, що за офіційним курсом Національного банку України до гривні станом на 05.06.2018р. еквівалентно 17 726,67 грн., пеню в сумі 1736,71 грн., 3% річних в розмірі 2121,44 грн., судовий збір в сумі 1762 грн., витрати на послуги перекладача в сумі 3304 грн. та витрати на 761,05 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 04.04.2019р.
Суддя Спичак О.М.