01 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Кушніра І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)
на ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2018 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019
за позовом Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Банк,
07.03.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 зі справи № 911/1186/18, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, скаржник просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження у даній справі та розглядати справу за участю представників скаржника.
Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами у справі №911/1186/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У поданій касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2018, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, якою зупинено провадження у справі №911/1186/18 до набрання законної сили рішення господарського суд міста Києва у справі №910/7913/18.
Однак ухвала про зупинення провадження у справі не міститься у переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Натомість вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пункту 12 частини першої статті 255 ГПК України.
Наведені норми ГПК України спростовують доводи скаржника щодо можливості оскарження названих судових рішень в порядку касаційного оскарження.
Крім того, посилання скаржника на наявність фундаментального значення вказаної ухвали для формування єдиної правозастосовчої практики також не приймається судом касаційної інстанції, оскільки наявність чи відсутність такого значення впливає на наявність чи відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в разі оскарження судових рішень у малозначних справах відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, §48, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 зі справи № 911/1186/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 зі справи № 911/1186/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Кушнір
Суддя Б. Львов