65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2813/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Цісельський К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від інших учасників справи: ОСОБА_1,
розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні
справу № 916/2813/18
за позовом ОСОБА_2 (зареєстрованого місця проживання на території України не має)
до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство ,,НІКА-2" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Сільрада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 55, база відпочинку ,,НІКА-2"),
про визнання договору дарування недійсним,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якій просить визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі Приватного підприємства ,,НІКА-2" від 13.07.2015 р., укладений між відповідачами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2018 р. (суддя Петрено Н.Д.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2813/18, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство ,,НІКА-2".
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, призначеного розпорядженням керівника апарату суду від 21.02.2019 р. № 104 на підставі п.4.2.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області в редакції від 06.02.2019 р. (протокол № 17-01/2019) у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. з 20.02.2019 р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), справу № 916/2813/18 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Лічману Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2019 р. суддею Лічманом Л.В. прийнято справу № 916/2813/18 до свого провадження, призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.03.2019 р.
Протокольною ухвалою від 19.03.2019 р. відкладено підготовче засідання на 02.04.2019 р.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 Господарського процесуального кодексу України 02.04.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.
Як вбачається з тексту позову, його вимогу про визнання недійсним договору дарування обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 уклала оспорюваний правочин та подарувала ОСОБА_4 частку у статутному капіталі Приватного підприємства ,,НІКА-2", яка є спільною власністю подружжя, без згоди на це іншого співвласника, тобто ОСОБА_2, всупереч приписам ст.65 Сімейного кодексу України та ст.369 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно п.4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
В ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом Сімейного кодексу України:
- він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (ч.1 ст.1);
- ним врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ч.1 ст.2);
- сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами; жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.ч.1, 6 та 10 ст.7);
- майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.ч.1 та 2 ст.60);
- дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя; дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.ч.1 та 2 ст.65, яка кореспондується з текстом ст.369 Цивільного кодексу України).
Проаналізувавши наведені норми права в контексті доводів позовної заяви, встановивши, що остання подана з метою поновлення майнових прав чоловіка у подружжі, те, що порядок набуття такого права, а також можливість його захисту в суді прямо передбачені Сімейним кодексом України, господарський суд дійшов висновку, що спір між чоловіком і дружиною щодо недійсності укладеної нею без згоди чоловіка угоди, за якою відчужена спільна сумісна власність подружжя, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства відповідно до п.4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, адже оспорюється правочин у сімейних правовідносинах.
За таких обставин, провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Роз'ясняючи позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, господарський суд зазначає, що спір має бути вирішений місцевим загальним судом, до юрисдикції якого його віднесено ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням п.4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подачу позову, буде вирішено господарським судом у випадку надходження відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст.ст.231,233-235 ГПК України, постановив:
Провадження у справі № 916/2813/18 закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 04 квітня 2019 р.
Суддя Л.В. Лічман