01 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Пріма Мед",
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
(суддя - Фанда О.М.)
від 17.10.2018
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Кравчук Н.М., судді - Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.)
від 27.12.2018,
у справі за позовом приватного підприємства "Пріма Мед",
до Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні,
про стягнення збитків у сумі 213 202,08 грн,
у липні 2018 року ПП "Пріма Мед" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні про стягнення збитків в сумі 213 202,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо забезпечення надання комунальних послуг позивачу. Вказував, що 14.11.2017 працівниками відповідача було відключено водопостачання та електропостачання в орендованому нежитловому приміщенні, у зв'язку з чим йому завдано матеріальної шкоди на суму 213 202,08 грн внаслідок псування товарно-матеріальних цінностей.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суди дійшли висновків, що позивачем не доведено наявності елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків.
ПП "Пріма Мед" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що під час перебування позивача в орендованому приміщенні відповідачем виставлялись рахунки на оплату комунальних послуг, які оплачувалися позивачем, що свідчить про укладення договору про надання комунальних послуг у спрощений спосіб та про наявність договірних відносин.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що договірні відносини на підставі договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2976 від 24.01.2007 та угоди про відшкодування витрат від 03.01.2012 між позивачем та відповідачем припинені на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 у справі № 909/794/15. Позивач на момент відключення електроенергії та водопостачання в спірному приміщенні перебував без правових підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 24.01.2007 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та ПП "Пріма Мед" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень за №ДО-2976, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 55,3 кв.м, розташовані на першому поверсі в будівлі центральної міської клінічної лікарні за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, буд. 114, яка перебуває на балансі центральної міської клінічної лікарні.
Впродовж дії договору між вказаними сторонами було підписано декілька додаткових угод до договору, якими продовжувалася дія договору з кінцевим терміном до 31.05.2015 та було збільшено площу орендованих приміщень до 67,9 кв.м.
У п. 1.3 договору зазначено, що приміщення передаються в оренду для надання лікувально-діагностичних послуг.
Пунктом 4.3.3 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату згідно з розділом 3 цього договору.
Сторони у п. 4.3.4 договору передбачили, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату за надані комунальні послуги підприємства і установи міста відповідно до укладених ними договорів.
03.01.2012 між Івано-Франківською центральною міською клінічною лікарнею та ПП "Пріма Мед" укладено угоду про відшкодування витрат, згідно з якою лікарня зобов'язується забезпечувати надане в користування орендарю приміщення електроенергією, холодним, гарячим водопостачанням, тепловою енергією та вивозом твердих побутових відходів, а орендар зобов'язувався відшкодовувати всі витрати за комунальні послуги, електроносії та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщень та земельної ділянки в порядку, передбаченому цією угодою.
Пунктом 8 вказаної угоди передбачено, що вона укладається на термін дії договору оренди.
Листом № 798/01-22/19 від 07.11.2017 Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня повідомила ПП "Пріма Мед" про те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017 у справі № 909/794/15, позов заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволено та зобов'язано ПП "Пріма Мед" звільнити займані нежитлові приміщення, оскільки відсутні законні підстави для використання вказаних приміщень. Попередила про відсутність права у відповідача забезпечувати позивача комунальними послугами.
ПП "Пріма Мед" листом №01-12/12 від 09.11.2017 звернулося до Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні, в якому повідомило про те, що станом на листопад 2017 року між ним та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради тривають судові спори, які стосуються питання оренди зазначеного нежитлового приміщення, відтак, питання щодо звільнення орендованого приміщення буде розглянуто підприємством лише після прийняття судом остаточного рішення. Також повідомив відповідача про те, що у випадку припинення постачання комунальних послуг орендованих підприємством приміщень, діяльність лабораторії та медичного центру буде повністю припинено, що завдасть значних збитків підприємству, відшкодування яких може бути покладено на Івано-Франківську центральну міську клінічну лікарню.
Судами встановлено, що ПП "Пріма Мед" в добровільному порядку рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 у справі № 909/794/15 не виконало, в зв'язку з чим здійснювались заходи щодо примусового виконання такого рішення суду, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2017 ВП №53354146 та постановою про закриття виконавчого провадження від 23.03.2018.
14.11.2017 відбулося відключення водопостачання та електроенергії. В цей день працівниками ПП "Пріма Мед" було складено акт обстеження приміщення медичного центру.
Факт відключення електроенергії не заперечується і відповідачем. Про відключення електроенергії свідчать листи Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні № 798/01-22/19 від 07.11.2017, Івано-Франківського ВП ГУНП України № 18247/108/46/04-2015 від 06.12.2017.
ПП "Пріма Мед" прийняла наказ від 14.11.2017 про списання товарно-матеріальних цінностей. 16.11.2017 було складено відповідний акт на загальну суму 213 202,08 грн.
Позивач вважає, що внаслідок незаконних дій Івано-Франківською центральною міською клінічною лікарнею - відключення від водопостачання та електропостачання орендованого нежитлового приміщення, ПП "Пріма Мед" було завдало матеріальних збитків на суму 213 202,08 грн, які позивач просив суд стягнути з відповідача.
Переглядаючи судові рішення у справі у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з вимогами статтей 509, 526 ЦК України, статтей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).
Збитками, в силу вимог статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За умовами частин 1 - 4 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, договірні відносини між позивачем та відповідачем, які діяли на підставі угоди про відшкодування витрат від 03.01.2012 на момент відключення електропостачання та водопостачання припинились на підставі п. 8 вказаної угоди та прийнятого рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 у справі № 909/794/15, яке набрало законної сили.
Вищенаведене свідчить про те, що позивач на момент відключення електроенергії та водопостачання в спірному приміщенні перебував без правових на те підстав.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача. Оскільки позивач був обізнаний про відключення електроенергії, він повинен був передбачити можливість настання збитків та вжити відповідних заходів для їх уникнення. Однак, позивач не вчинив відповідних дій, щоб запобігти заподіянню йому збитків.
З наведеного вбачається, що за наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку, про недоведеність позивачем у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, адже у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача.
Верховний Суд вважає висновки судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу приватного підприємства "Пріма Мед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі за № 909/654/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Баранець
І. Ткач