ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2019Справа № 910/1113/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46 А)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5)
про стягнення 103 574,99 грн.
Представники сторін: без повідомлення (виклику)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 103 574,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено збереження цілісності майна (вагонів) під час перевезення залізницею та завдано збитків на суму 103 547,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 відкрито провадження по справі № 910/17106/18, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
04.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив, у якому викладено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі № 910/1113/19.
11.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.02.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У серпні 2018 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".
На станції Інгулець було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № 56923790, № 56394406, № 53504007, № 61296885, № 53520656, № 60454402, № 50064492, № 60520137, № 63244180, № 53542460, № 52523065, № 58917253, № 67697920, № 59481440, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М №6075 від 15.09.2018, №6077 від 15.09.2018, №6071 від 15.09.2018, №6073 від 15.09.2018, №7066 від 26.09.2018, №3022 від 12.08.2018, № 3023 від 12.08.2018, №3024 від 12.08.2018, №3031 від 12.08.2018, №3032 від 12.08.2018, №3101 від 13.08.2018, №3100 від 13.08.2018, №3245 від 14.08.2018, №3322 від 15.08.2018.
З метою складання відповідних актів, а саме, комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ "Лемтранс" письмово звернулось з заявою № 4054/ДВ від 27.08.2018 до Начальника станції Інгулець структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 30.08.2018, та з заявою № 4055/ДВ від 27.08.2018 до Начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 30.08.2018.
У відповідь на заяву №4054 від 27.08.2018 Начальник станції Інгулець структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомив про відсутність підстав для складання комерційних актів, так як вони слідували на ст. Інгулець в порожньому стані.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зверталось до Начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" зі скаргою вих. №4293/ДВ від 13.09.2018 на дії Начальника станції Інгулець структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка залишилась без задоволення.
07.08.2018, 08.08.2018, 09.08.2018, 10.08.2018, 12.08.2018, 13.08.2018, 14.08.2018 та 15.08.2015 Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" складені акти про пошкодження вагона (форма ВУ-25М), копії яких долучено до матеріалів справи.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» було змушене передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс».
На підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016, специфікації №17 від 02.10.2017 року та специфікації № 20 від 02.01.2018, позивачем у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- головну частину 270.023-1 у кількості 13 шт. на загальну суму 67 249,57 грн.;
- магістральну частину 483.010-01 у кількості 4 шт. на загальну суму 22 516,18 грн.
Зазначена продукція була оплачена згідно з платіжними дорученнями №131 від 10.01.2018 та № 1140 від 19.02.2018.
Також були придбані запчастини, які були необхідні для закріплення головної частини, а саме:
- на підставі договору поставки № 410/11 від 17.06.2011 та специфікації від 17.04.2018 року у ТОВ «АВ метал груп» було придбано болт 12x50 ГОСТ 7798:2008 у кількості 2,90 кг на загальну суму 101,51 грн., кошти за який були сплачені згідно з платіжним дорученням № 3131 від 19.04.2018 на підставі виставленого рахунку № 500030979 від 18.04.2018.
- на підставі договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 та специфікації від 17.04.2018 у ПрАТ «ХМЗ» була придбана гайка М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 1,02 кг на загальну суму 37,70 грн., кошти за яку були сплачені згідно з платіжним дорученням № 3973 від 18.05.2018 на підставі виставленого рахунку № 1004 від 12.04.2018.
- на підставі договору поставки № 558/14 від 11.12.2014 та специфікації від 27.12.2017 у ТОВ «ФІРМА «ЛІК-РТІ» було придбано прокладку 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 13 шт. на загальну суму 194,022 грн. та прокладку 270.399.2 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 4 шт. на загальну суму 52,32 грн., кошти за які були сплачені згідно з платіжним дорученням № 778 від 05.02.2018 на підставі виставленого рахунку № 50 від 17.01.2018.
Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей склала 90 151,50 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
01.02.2018 між ТОВ "Лемтранс" (замовник) та ПАТ "Укрзалізниця" (виконавець) укладено Договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати протягом дії цього договору технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності Замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 ГІОЦ УЗ, на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (Додаток № 2).
Деталі, придбані ТОВ "Лемтранс" для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та були встановлені на вагони позивача відповідно до актів № 34 від 24.09.2018, № 35 від 30.09.2018, № 36 від 30.09.2018.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких були понесені відповідні витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони у розмірі 13 423,49 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 103 574,99 грн. (придбані деталі - 90 151,50 грн. + технічне обслуговування - 13 423,49 грн.).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № 56923790, № 56394406, № 53504007, № 61296885, № 53520656, № 60454402, № 50064492, № 60520137, № 63244180, № 53542460, № 52523065, № 58917253, № 67697920, № 59481440.
Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, на станції Інгулець було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної і магістральної частин повітророзподільника.
Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзпо-дільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно з п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ "Лемтранс" було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 90 151,50 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 13 423,49 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 90 151,50 грн.
Крім того, згідно з договором №ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 та виставлених рахунків позивачем було оплачено технічне обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) у розмірі 13 423,49 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 103 574,99 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Що стосується аргументів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, Судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.
Так, за твердженнями відповідача, його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки, що підтверджується Актами про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, де у відповідній графі міститься вказівка на вину сторонніх осіб.
Однак, Суд зазначає, що складені відповідачем Акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Більше того, у вказаних актах зафіксовано відсутність частин повітророзподільника (головної та магістральної), а не всієї деталі. При цьому, позивачем не доведено, що ці частини в технічному розумінні можливо від'єднати від інших частин повітророзподільника та викрасти.
Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.
Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1187 Цивільного кодексу України, Суд зазначає, що відповідно до частини 1 вказаної статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З аналізу наведеної норми, використання, зберігання, утримання транспортних засобів (залізничних вагонів) відповідачем є джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідач, якщо не доведе протилежного.
Твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження усіх елементів складу правопорушення, в тому числі і вини відповідача, спростовуються встановленими та оціненими вище судом обставинами.
При цьому, Суд зазначає, що самі лише заяви № ВЧДЕ-2/1467 від 13.08.2018, № ВЧДЕ-2/1466 від 13.08.2018, № ВЧДЕ-2/1465 від 13.08.2018, № ВЧДЕ-2/1467 від 13.08.2018, № ВЧДЕ-2/1479 від 13.08.2018, № ВЧДЕ-2/1515 від 13.08.2018 до Широківського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення злочину, а саме: розкрадання вагонів, не спростовують наявності вини відповідача у завданні збитків позивачу.
Також, посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що в свою чергу не передбачає надання позивачем оригіналів документів відповідачу.
Окрім того, всупереч твердженням відповідача, порожні приватні вагони мають статус "вантажу", що встановлено Судом вище.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що при перевезенні належних позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, з урахуванням вартості замінених деталей, на загальну суму 103 574,99 грн, тому покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"(03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 103 574 (сто три тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.04.2019
Суддя Т.Ю.Трофименко