ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.04.2019Справа № 910/885/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,
За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" (40020, м, Суми, вул. Ковпака, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В)
про стягнення 284 800,00 грн.
Представники:
Від позивача: Хижняк О.О.
Від відповідача: не завися
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про стягнення 284 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання №389-11/15 від 18.11.2015 в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 № 910/885/19 позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду, у встановлений строк.
Враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, справа підлягає одноособовому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019р. відкрито провадження у справі №910/885/19 та призначено підготовче засідання у справі на 04.03.2019р.
Представник відповідача у судове засідання 04.03.2019 не з'явився; про причини неявки повноважного представника суд не повідомили.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, пр.. Перемоги, 121 В.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049439800 ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.02.2019 було вручено відповідачу 15.02.2019. Однак, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/885/19 до судового розгляду по суті 03.02.2019 о 12:20 год. Викликано у судове засідання представника відповідача.
В судове засідання 03.02.2019 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про повідомлення про дату, час та місце проведення судового засіданні представник відповідача отримав 07.03.2019.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.
З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Аналогічну позицію наведено у постановах від 14.07.2014р. та від 26.06.2014р. Вищого господарського суду у справах №904/1378/14 та №911/4611/13.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №РФ-20008-00490 від 18.11.2015 на суму 4 841 600,00 грн.
18.11.2015 позивач здійснив на користь відповідача оплату на суму 4 841 600,00 грн. згідно із виставленим відповідачем рахунку.
Відповідач здійснив часткову поставку позивачу товару: аміачна селітра (біг-бег) на загальну суму 4556800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ВН-20008-00304 від 01.03.2016 на суму 3189760,00 грн., №ВН-20008-00305 від 14.03.2016 на суму 911360,00 грн. та №ВН-20008-00416 від 29.03.2016 на суму 455680,00 грн.
Таким чином, сума недопоставленого відповідачем товару становить 284800,00 грн. (4841600,00 грн. - 4556800,00 грн.).
13.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу вих. №37 про сплату заборгованості у сумі 284800,00 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки між сторонами строк поставки не був визначений позивач 17.12.2018 направив на адресу відповідача вимогу за №323 про допоставку товару на суму 284 800,00 грн. в кількості 40т на протязі 7 днів з моменту одержання вимоги. Крім того, в даній вимозі позивач вимагав в разі неможливості здійснити поставку товару у визначений строк, повернути його вартість. Дана претензія отримана відповідачем 19.12.2018 та залишена без задоволення та відповіді.
У зв'язку із чим, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 284000,00 грн., що становить вартість недопоставленого товару.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передавання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунків - фактур відповідач повинен був поставити позивачу 4 841 600,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем поставку Товару на суму 284 800 грн. здійснено не було, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму передплати.
У зв'язку із недопоставкою відповідачем товару на суму 284 800 грн. позивач 17.12.2018 направив на адресу відповідача вимогу за №323 про допоставку товару на суму 284 800,00 грн. в кількості 40т на протязі 7 днів з моменту одержання вимоги. Крім того, в даній вимозі позивач вимагав в разі неможливості здійснити поставку товару у визначений строк, повернути його вартість. Дана претензія отримана відповідачем 19.12.2018 та залишена без задоволення та відповіді.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем порушено обов'язок щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що відповідачем будь-які докази виконання зобов'язань з постачання Товару в повному обсязі суду не надано, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростовано, а тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 284 800 грн. документально підтверджені, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121 В, код ЄДРПОУ 37339531) на користь Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» (40020, м. Суми, вул. Ковпака,4, код ЄДРПОУ 13996998) 284 800 грн. 00 коп. основного боргу, 4 272 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.04.2019.
СуддяТрофименко Т.Ю.