Справа №759/16915/15-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/4594/2019
02 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Матвієнко Ю.О., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила визнати виконавчий напис від 25 вересня 2014 року, зареєстрований у реєстрі за №1483, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною про звернення стягнення на нерухоме майно - однокімнатну АДРЕСА_1, та про задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на суму 1 053 072,11 грн., у тому числі: суму заборгованості за кредитом 57 602,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 671 341,34 грн., сума заборгованості по відсоткам -32 753,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 381 730,77 грн. та суму за вчинення виконавчого напису 2 500 грн.,таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 грудня 2007 року між позивачемта відповідачем було укладено договір споживчого кредиту №11270888000, в забезпечення виконання якого банкомприймається застава нерухомості, а саме іпотека згідно договору іпотеки №73037 від 21 грудня 2007 року.
Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, однак позивач зазначає, що вона, у передбачений законодавством термін,не отримувала від банку повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
За таких обставин у неї не виникло обов'язку перед новим кредитором, незважаючи на те, що такий обов'язок існує перед первісним кредитором.
Письмової вимоги від нового кредитора у позивача не було, тому можливості оспорити виставлену суму боргу не мала змоги.
Також, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом сума заборгованості не була безспірною, а відповідач, скориставшись своїми правами, передбаченими у договорі кредиту, надав приватному нотаріусу недостовірні відомості на підтвердження безспірності суми боргу, що в свою чергу, стало підставою для вчинення нотаріусом неправомірного виконавчого напису.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню від 25 вересня 2014 року, зареєстрований у реєстрі за №1483, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною про звернення стягнення на нерухоме майно - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та про задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на суму 1 053 072,11 грн., у тому числі: суму заборгованості за кредитом 57 602,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 671 341,34 грн., сумузаборгованості по відсоткам - 32 753,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 381 730,77 грн. та суму за вчинення виконавчого напису - 2 500 грн.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що зазначена у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, відмова у задоволенні позову призведе до порушення прав позивача на оспорювання суми боргу у судовому порядку, банком при зверненні стягнення на предмет іпотеки не дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 21 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №111270888000 від ( а.с. 9-13 ).
Між цими сторонами 06 лютого 2009 року було укладено додаткову угоду №1, згідно якої відповідач з дати підписання цієї додаткової угоди зобов'язується повертати кредит та сплачувати за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтентних платежів в день сплати ануїтентного платежу ( а.с. 14 ).
21 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №73037 згідно якого вона передає в іпотеку банку наступне нерухоме майно - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка є її власністю для забезпечення виконання основного зобов'язання ( а.с. 15-16 ).
08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами на підставі якого продавець погоджується продати ( відступити ) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх і сплатити ціну купівлі.
При цьому, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами. ( а.с. 49-67 ).
28 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було підписано акт приймання-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року відповідно до якого, продавець передав, а покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржників, а саме: ОСОБА_1 ( а.с. 68 ).
25 вересня 2014 рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №1483, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: однокімнатну АДРЕСА_1 в рахунок погашення вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в період з 19 грудня 2011 року по 13 червня 2014 року на суму 1 053 072,11 грн., у тому числі: суму заборгованості за кредитом 57 602,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 671 341,34 грн., сумузаборгованості по відсоткам - 32 753,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 381 730,77 грн. ( а.с. 86 ).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Однак, на підтвердження безспірності заборгованості заявником було надано, зокрема, розрахунок заборгованості ( а.с. 82 ) з якого вбачається, що заборгованість за кредитом становить 57 602,81 ( 53 390,09 + 4 212,72 ) доларів США, за відсотками 32 365,93 ( 31 322,75 + 1 043,18 ) доларів США ( а.с. 82 ).
Вказана в розрахунку заборгованість нарахована за період з 19 грудня 2011 року по 25 травня 2014 року ( там же ), тоді як, виконавчим написом звернуто стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, що виникла в інший період, а саме: 19 грудня 2011 року по 13 червня 2014 року ( а.с. 86 ).
При цьому, вказана сума заборгованості у виконавчому написі також міститься окремим рядком в наданому розрахунку, проте, як вірно зазначив місцевий суд, ця сума заборгованості містить лише загальну суму заборгованості за кредитом та загальну суму відсотків за користування кредитом, що не дає можливості зробити висновок щодо його правильності.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, наявність зазначених вище розбіжностей свідчить про спірний характер заборгованості, а надані докази не підтверджують її безспірність.
Окрім цього, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»,у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 32 цього ж Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Відтак, з точки зору другої інстанції, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов'язання у тридцятиденний строк.
Разом з тим, іпотекодержателем були надіслані іпотекодавцям - ОСОБА_1 і ОСОБА_4 повідомлення про необхідність погашення заборгованості за №31.4-08/3770/14 від 24 червня 2014 року та за №31.4-08/3781/14 від 26 червня 2014 року, де зазначилипрострочену заборгованість за кредитним договором станом на 13 червня 2014 року в розмірі 32 365,93 доларів США та загальну - 90 356,29 доларів США ( а.с. 83, 84, 85 ).
При цьому,попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, у порушення положеньст. 32 Закону України «Про іпотеку», відповідачем не зазначено.
Окрім цього, матеріали справи не місять будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у відповідності до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, на підтвердження того, що позивач отримала вказануписьмову вимогу про усунення порушення зобов'язання від іпотекодержателя.
Крім цього, неотримання вказаних повідомлень унеможливило надання заперечень стосовно визначення основної заборгованості за кредитним договором, простроченої суми по відсотках та пені в прострочення платежу, які вказуються у виконавчому написі нотаріуса.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 32, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про задоволення позовних вимог.
А тому, доводи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право, апелянтом було надано нотаріусу перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та вони підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, а відтак - не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЯрощукВікторія Юріївна, відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Ю.О. Матвієнко
Л.П. Сушко