Єдиний унікальний номер справи № 761/25935/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/4/2019
3 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Іванченка М.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену 23 липня 2018 року в приміщенні суду під головуванням судді Рибак М.А.,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування майна - відкрито.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання скаржником ухвали.
Так, апелянту необхідно було сплатити судовий збір та надати документ на підтвердження сплату судового збору.
Так, зазначена ухвала неодноразово направлялась на адресу скаржника 23 листопада 2018 року та 21 грудня 2018 року та 13 лютого 2019 року за вказаною в апеляційній скарзі адресою: АДРЕСА_2 та 13 лютого 2019 року також за адресою: АДРЕСА_1. Проте ухвала Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року не вручена, оскільки конверти повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 80,82).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку апелянт при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Справа в провадженні Київського апеляційного суду перебуває з 19 листопада 2018 року, проте ОСОБА_3 не скористалась своїм процесуальним правом та не виконала вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою судді від 23 листопада 2018 року усунуті не були, тому згідно ст. 185 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно вважати неподаною та повернути.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, скаржник має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного суду, шляхом подання касаційної скарги.
Суддя М.М. Іванченко