03 квітня 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
захисника Домітращук І.М.
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 31 січня 2019 року близько 16 год. 00 хв. біля будинку № 11 по вул. Малиновського в м. Києві керував автомобілем «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР) відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги він зазначає, що судом неповно досліджені необхідні для вирішення справи обставини та порушено норми матеріального і процесуального законодавства. На його думку, суд не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи.
Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, він керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків, проте в протоколі не вказано, від проходження якого саме огляду він відмовився.
ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази про те, що він керував автомобілем, зокрема відеозапис містить лише фрагмент його спілкування з працівниками поліції, що є порушенням Інструкції № 100 від 03 лютого 2016 року, оскільки таке спілкування мало б бути зафіксовано безперервно.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, свідки були присутні тільки після складання протоколу про адміністративне правопорушення, а не під час самої його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах провадження відсутнє направлення на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є порушенням Інструкції «Про про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція). Він звертає увагу на те, що поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом.
Заслухавши пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника Домітращук І.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в повній мірі дотримався вимог закону.
Судове рішення є вмотивованим. Суд вказав, які докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП він приймає, а тому доводи апелянта про те, що судом не дотримано положень ст. 245 КУпАП є необґрунтованими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує, що постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження щодо нього, оскільки процедура проходження огляду на визначення стану сп'яніння працівниками поліції грубо порушена.
Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 31 січня 2019 року близько 16 год. 00 хв. керував автомобілем «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння та в порушення п. 2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно до яких ОСОБА_2 відмовився проїхати до медичного закладу.
ОСОБА_2 заперечує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та пояснює це тим, що бажав проїхати до медичного закладу, проте повинен був спочатку відвезти свою дочку додому, а потім хотів пройти огляд.
Судом апеляційної інстанції досліджений відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, відповідно до якого ОСОБА_2 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що він відмовився від проходження огляду та водночас не зазначав підстави своєї відмови, про які він зазначає в апеляційній скарзі. Крім того, інспектор поліції роз'яснив ОСОБА_2 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В той же час, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних медичних довідок про проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння у медичному закладі «Соціотерапія», що могли б спростувати обставини викладені у протоколі та підтвердити обставини, викладені у його поясненнях суду не надано.
Доводи апелянта про відсутність в матеріалах провадження направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є непереконливими, оскільки таке направлення видається в разі згоди водія пройти огляд в медичному закладі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського здійснювалась із порушенням Наказу № 100 від 03 лютого 2016 року, оскільки він містить переривання запису.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.3. Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Національної поліції України № 100, нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь - якому контакті з особами, та згідно п. 3.5, після її активації все спілкування повинно бути записано безперервно, однак, як вбачається з п. 3.6 даної Інструкції, нагрудні відеокамери (відеореєстратори) не повинні використовуватись, в час, коли немає контакту з особами.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського слід вважати належним та допустимим доказом по справі, оскільки ані ОСОБА_2., ані його захисником не було надано суду інших вагомих доказів, які б ставили під сумнів даний, досліджений як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції доказ.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння. При цьому, він не повинен ставити уповноваженому представнику влади будь - які умови. В разі, якщо водій не згоден з діями поліцейського, він може їх оскаржити у встановленому законом порядку.
Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_2 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун