апеляційне провадження №22-ц/824/912/2019
справа №353/810/18
02 квітня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Баришівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Коваленка В.К. 06 липня 2018 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
В червні 2018 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 44976,59 грн. грн. заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній погодився, що ця заява разом із Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із цим договором позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який може змінюватися за рішення банку. Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредит у розмірі 5000 грн.
У зв"язку із невиконанням позичальником своїх зобов"язань станом на 01 квітня 2018 року заборгованість складає 44976,59 грн., що складається з:
- 4762,39 грн. заборгованості за кредитом;
- 34241,11 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;
- 3355,16 грн. заборгованості по пені та комісії (в розрахунку заборгованості ця сума вказується як комісія, а п.2.1.1.7.6 Умов та Правил не містить відповідальності у вигляді пені);
- 500 грн. штрафу (фіксована частина);
- 2117,93 грн. штрафу (процентна складова).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В апеляційній скарзі посилається необґрунтованість висновків суду про наявність підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до части 1 та 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності та, установивши, що останній платіж здійснено 01 липня 2012 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.
З матеріалів справи убачається, 31 березня 2010 року ОСОБА_2 у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг, заповнив інформацію про персональні та контактні дані, а також поставив свій підпис у графі "виявляю бажання оформити на своє ім"я". Зазначена графа передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (платіжна, дебетова, пенсійна тощо), а також суму бажаного кредитного ліміту. Так, згідно із проставленими відмітками, позичальнику оформлена платіжна картка Кредитка "Універсальна" із кредитним лімітом 8000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов»язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про ознайомлення із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Оформлення договірних відносин, у разі виконання спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт АТ "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сторінці банку в мережі Інтернет та можуть змінюватися, проте клієнт зобов"язаний це стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допустив ризик доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
З матеріалів справи убачається, що відповідач у цій справі підтвердив укладення договору, та, вказавши про отримання кредитної карти в 2010 році зі строком дії до 2013 року, просив застосувати строк позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.11 Витягу з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.12 Витягу з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 по закінченню строку дії відповідна картка пролонгується банком на новий термін (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), по зверненню клієнта в банк, згідно діючим тарифам.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження строку дії кредитної картки позивачем не надано.
З даних анкети-заяви також не убачається інформації про строк дії кредитної картки, що відповідало б строку дії договору (п.2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг), відтак колегія суддів виходить з даних щодо останнього платежу (28 квітня 2015 року) та враховує, що відповідно до п.1.1.7.12 витягу з Умов та правил надання банківських послуг, що додані банком до позовної заяви, договір діє 12 місяців з дати його підписання.
Таким чином, договір припинився 31 березня 2011 року, проте позичальник продовжував періодично виконувати свої зобов"язання до 28 квітня 2015 року.
Позовна заява датована 19 квітня 2018 року, проте зареєстрована судом 06 червня 2018 року. В апеляційній скарзі банк зазначає про звернення до суду 30 травня 2018 року. Колегія суддів не бере до уваги дату підписання позовної заяви, оскільки день підписання позовної заяви не є днем звернення до суду.
За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для застосування позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду України у постановах від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, від 19 листопада 2014 року у справі №6-160цс14 та Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №552/1632/14-ц щодо порядку обчислення позовної давності у кредитних правовідносинах, де встановлений порядок виконання зобов"язань частинами було б доречним, якби з матеріалів справи не убачалось, що останньою датою виконання зобов"язань є 28 квітня 2015 року, договір фактично припинився до цієї дати, а позивач звернувся до суду зі спливом трьох років.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у справі №713/591/17, яка перебувала на розгляді у Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду та 01 листопада 2018 року ухвалено постанову про відхилення касаційної скарги АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Суд апеляційної інстанції також ураховує, що згідно із встановленим строком кредитування банк протиправно здійснював нарахування відсотків за користування коштами до 01 квітня 2018 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 щодо незаконності нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору або зміни строку виконання зобов"язання у повному обсязі).
Проте, ураховуючи, що зазначений окремий недолік рішення суду першої інстанції не впливає на правильність правового результату ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В.Соколова