03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3494/2019
21 березня 2019 року м. Київ
Справа № 757/49650/18-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретарів судового засідання Даценко М.М., Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», яка подана представником Авдєєвим ВадимомВалентиновичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року, постановлене у складі судді Бортницької В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», в якому просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 518 988,00 доларів США. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.01.2007 року між ним та Компанією «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», в особі голови правління Кочеткова А.О. було укладено трудовий договір. 01.02.2007 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1, яка є невід'ємною частиною договору, відповідно до якої працівнику щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 13 302 доларів США. Відповідно до договору позивач був прийнятий на посаду директора Представництва компанії «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в Україні. Починаючи з 01.07.2015 року позивачу не виплачується заробітна плата та станом на 30.09.2018 року відповідач заборгував заробітну плату у розмірі 518 988,00 доларів США.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 518 988,00 доларів США.
Стягнуто з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на користь держави судовий збір у розмірі 218 794 грн. 70 коп.
Не погоджуючись з рішенням, представник «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» - Авдєєв В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначав, що судом було помилково встановлено факт існування трудових відносин між відповідачем і позивачем у період з 01 липня 2015 року до 30 вересня 2018 року всупереч обставинам стосовно відкриття конкурсного провадження щодо відповідача та втрати чинності довіреності, на підставі якої позивач діяв та виконував трудові функції як директор представництва.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що трудові відносини між відповідачем та позивачем не припинялися на підставі попередження про вивільнення від 12.09.2018 року, оскільки таке попередження було зроблене виключно для цілей здійснення формальної процедури виключення припиненого представництва відповідача з реєстрів України.
Також судом першої інстанції невірно досліджено обставини справи стосовно нарахування суми заробітної плати позивача, що призвело до невірного встановлення судом суми нарахованої заробітної плати позивача. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи щодо обґрунтованості розміру стягуваної заробітної плати та нарахування заробітної плати, а саме - судом зроблено висновок про обґрунтованість розміру стягуваної заробітної плати лише на підставі акту та припису Держпраці.
Звертав увагу, що судом першої інстанції не досліджено обставини справи щодо невиконання позивачем трудових функцій директора представництва з 02.06.2015 року, тобто з дня відкриття конкурсного провадження стосовно відповідача Комерційним судом міста Відня та, відповідно, припинення представництва відповідача.
Крім того, судом першої інстанції в порушення вимог п. 2, п. 4 та п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не було залишено позов без розгляду, оскільки у адвоката Кострюкова В.І., яким подана та підписана позовна заява, відсутні належні повноваження на представництво інтересів позивача та подання процесуальних документів. Також судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - Войцехівський С.П. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Вказував, що доводи відповідача щодо припинення трудових відносин із позивачем у зв'язку із відкриттям конкурсного провадження необґрунтовані та не відповідають діючому законодавству України. Підстави для припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, яка не містить таких підстав припинення трудового договору як «відкриття конкурсного провадження» чи «втрата чинності довіреності». Твердження відповідача про те, що трудові відносини припинилися внаслідок відкриття конкурсного провадження 02.06.2015 року спростовуються ухвалою Комерційного суду м. Відня від 18.06.2015 року у справі №3 S 67/15w.
Вказував, що доводи відповідача щодо недостатності доказів обґрунтованого розміру стягуваної заробітної плати, не відповідають діючому законодавству України та матеріалам справи, оскільки розмір заробітної плати, встановлено Додатковою угодою № 1, яка є невід'ємною частиною письмового трудового договору між сторонами від 05.01.2007 року. Заробітна плата не виплачувалася позивачу з 01.07.2015 року до 30.09.2018 року.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та справедливе рішення, оскільки він належним чином врахував той факт, що юридична особа перебуває на стадії санації, при цьому уповноважені особи не звільняють у законний спосіб директора представництва, не виплачують заробітну плату, а лише намагаються здійснити відчуження нерухомого майна, яке знаходиться на території України та перебуває у власності юридичної особи - відповідача.
В судовому засіданні представники відповідача - адвокати Миролюбова О.В., Титикало Р.С., Скотинюк Я.А. підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Представники позивача - адвокати Войцехівський С.П., Кострюков В.І. вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2007 між Фірмою«ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі Голови правління Кочеткова А.О. та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір.
Відповідно до п. 4.1. договору за виконання обов'язків, передбачених умовами чинного договору, працівнику виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 4705,89 доларів США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати.
01 лютого 2007 року між «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі Голови правління КочетковаА.О. та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої за виконання обов'язків, передбачених трудовим договором б/н від 05 січня 2007 року, працівнику у період з 01 березня 2007 року щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі 13 302 доларів США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати. Згідно з ч. 2 додаткової угоди № 1 вона є невід'ємною частиною трудового договору від 05 січня 2007 року.
Відповідно до наказу № 2-К від 05.01.2007 року ОСОБА_3 відповідно до поданої заяви призначено на посаду директора представництва «Etransa Speditions Aktiengesellshaft».
Згідно з витягом з наказу № 12і від 01.02.2007 року, наданого Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв, ОСОБА_3 прийнятий в Представництво фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акцієгезельшафт» (Австрія) в Україні на посаду директора представництва з 01 лютого 2007 року.
Починаючи з 01.07.2015 року позивачу не сплачується належна йому заробітна плата.
Враховуючи, що згідно з умовами додаткової угоди № 1 розмір заробітної плати становить суму коштів 13 302 доларів США щомісячно, станом на 30.09.2018 року загальний розмір заборгованості становить суму 518 988,00 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із положень ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та вважав, що наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належних до сплати йому коштів у розмірі 518 988,00 доларів США.
Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків, розглянувши справу з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Так, відповідно до п.7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Частиною першою статті 274 ЦПК України справи, що виникають з трудових відносин, віднесені до таких, що підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді від 16 жовтня 2018 року було відкрито провадження у даній справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Однак судом першої інстанції не було враховано вимоги пункту 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, відповідно до якого в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, вказаною нормою заборонено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження спори, незалежно від їх категорії, якщо ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року визначений в сумі 1762 грн., то п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить : 1762 грн. х 500 = 881 000 грн.
Оскільки ціна позову ОСОБА_3, визначена ним у сумі 518 988 доларів США, у гривневому еквіваленті станом на день пред'явлення позову становила: 518 988 х 28, 08792 = 14 577 293 грн. 42 коп., зазначена обставина виключає можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у даній справі є Транспортно-експедиційне акціонерне товариство «ЕТРАНСА», яке згідно з довідкою Фінансового управління м. Відня від 27 лютого 2012 року знаходиться в Республіці Австрія, м. Відень, Аргентініерштрассе, 29/1 ( а.с. 33,т.1).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 12 листопада 1997 року, в Україні зареєстроване Представництво фірми «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» ( Австрія) ( а.с. 22, т. 1)
Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № АА 779631 від 14.12.2012 року, правовий статус Представництва «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» - без права юридичної особи (а.с. 191, т. 2).
Відповідно до Положення про Представництво, затвердженого у новій редакції 10 березня 2008 року головою правління Фірми Кочетковим А.О., Представництво фірми «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» знаходиться у місті Києві, по вул. Дмитрівській, 18/24. Предметом діяльності представництва є виключно ведення діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для фірми, зокрема, організація та документальний супровід вантажних перевезень і перевалки вантажів, які належать фірмі, клієнтам фірми, або перевозяться такими клієнтами, повітряним, морським, залізничним, річковим та автомобільним транспортом; організація та документальний супровід експлуатації та обслуговування техніки різних видів транспорту, якими здійснюються вантажні перевезення, організація сервісних послуг при здійсненні перевезень; забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезень зовнішньоторгових вантажів різними видами транспорту у відповідності з умовами укладених фірмою контрактів ( а.с. 203-204, т. 2).
Відповідно до п.5.1 Положення управління поточною діяльністю Представництва здійснює директор Представництва, що діє на підставі цього Положення та в межах довіреності, виданої головою правління Фірми.
Відповідно до п.4.3 Положення про Представництво Фірма щомісячно перераховує грошові кошти, необхідні для виплати заробітної плати працівникам представництва у відповідності до штатного розкладу, затвердженого Головою правління Фірми. Відповідальність за виплату заробітної плати у відповідності до законодавства України несуть посадові особи Фірми.
Згідно з п.4.4. Положення усі витрати представництва здійснюються у межах кошторису, який затверджується Головою правління Фірми.
05 січня 2007 року між Фірмою «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі Голови правління КочетковаА.О. та позивачем ОСОБА_3 було укладено трудовий договір.
Відповідно до п.1.1. договору чинний договір є строковим трудовим договором. На підставі договору виникають трудові та інші пов'язані з ним відносини між працівником і Компанією. За цим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену чинним договором, а Компанія зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством України.
За змістом п. 1.2. договору сторони уклали чинний договір на підставі наказу Голови правління № 2-К від 05 січня 2007 року та керуються у своїй діяльності Положеннями про Представництво, статутом Компанії та діючим законодавством України.
Згідно з п. 2.1. договору за цим договором працівник (позивач) зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а Компанія - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін.
Відповідно до п. 4.1. договору за виконання обов'язків, передбачених умовами чинного договору, працівнику виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 4705,89 доларів США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати.
Згідно п. 8.1. договору строк дії договору з 05 січня 2007 р. по 12 лютого 2010 р.
За змістом п. 8.6. договору по закінченню терміну дії договору, та при відсутності заперечень сторін, він вважається продовженим на наступний строк.
Відповідно до ст. 39-І КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
01 лютого 2007 року між «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі Голови правління КочетковаА.О. та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої за виконання обов'язків, передбачених трудовим договором б/н від 05 січня 2007 року, працівнику у період з 01 березня 2007 року щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі 13 302 доларів США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати.
Згідно з ч. 2 додаткової угоди № 1 вона є невід'ємною частиною трудового договору від 05 січня 2007 року.
Відповідно до Наказу № 2-К від 05.01.2007 ОСОБА_3 відповідно до поданої заяви призначено на посаду директора представництва «Etransa Speditions Aktiengesellshaft».
Згідно з витягом з наказу № 12і від 01.02.2007 року, наданого Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв, ОСОБА_3 прийнятий в Представництво фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акцієнгезеллшафт» (Австрія) в Україні на посаду директора представництва з 01 лютого 2007 року ( а.с. 15, т. 1).
Зазначена інформація також занесена також до трудової книжки ОСОБА_3
Крім того, згідно з довідкою № 764 від 10 серпня 2018 року Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв ОСОБА_3 дійсно працює в Представництві «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акцієгезельшафт» на посаді директора Представництва з 01 лютого 2007 року по даний час.
У довідці також зазначено, що відповідно до п.2.21 Інструкції № 58 - трудові книжки громадян, які працюють в іноземних представництвах на території України, до 27 липня 2018 року зберігались в Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв, яка робила відмітки у трудових книжках про прийняття на роботу і про звільнення з роботи відповідно до трудових договорів і довідок наймачів.
З 28 липня 2018 року представництво «Етранса Шпедіціонс Акціенгезельшафт» (Австрійська Республіка) перебуває на кадровому обслуговуванні в Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв на підставі договору про надання послуг з ведення кадрового діловодства. Відповідно до умов цього договору трудова книжка ОСОБА_3 зберігається в дирекції «Інпредкадри» державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» ( а.с. 10, т. 1).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_3 вказував, що починаючи з 01.07.2015 року йому не сплачується заробітна плата, при цьому він посилався на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ135/612/АВ від 30 березня 2018 складений Головним управлінням Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці та приписом інспектора праці ГУ Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці від 30.03.2018 року № КВ 135/612/АВ/П.
Відповідно до вказаних акту та припису, у порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати ОСОБА_3 не проводиться з липня 2015 року. Документи, що підтверджують виплату заробітної плати ОСОБА_3 згідно з додатковою угодою №1 від 01.02.2007 року, після 3 кварталу 2015 року по час проведення перевірки 30 березня 2018 року подано не було ( а.с. 29-32, т. 1).
Однак рішенням Головного управління Держпраці у Київській області від 14 січня 2019 року було задоволено скаргу адвоката Лященко А.М., яка діє в інтересах фірми «Етранса Шпедіціонс Акціенгезельшафт», та скасовано припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень від 30.03.2018 року № КВ135/612/АВ/П ( а.с. 14-16, т. 3)
Проте доводи представників відповідача про скасування зазначеного припису не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки з матеріалів справи достовірно встановлено, що трудові відносини між сторонами не припинені, однак заробітна плата позивачу з липня 2015 року не виплачується.
Подаючи відзив на позовну заяву 06 листопада 2018 року, представник відповідача Авдєєв В.В. зазначав, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені внаслідок відкриття конкурсного провадження щодо відповідача та втрати чинності довіреності, на підставі якої позивач діяв як директор Представництва. Так, 02 червня 2015 року Комерційним судом міста Відня було відкрито конкурсне провадження щодо відповідача у зв'язку з його неплатоспроможністю та призначено конкурсним управляючим (ліквідатором) відповідача д-ра Маттіаса Шмідта.
Вказував, що трудовий договір від 05 січня 2007 року продовжувався до відкриття конкурсного провадження щодо відповідача 02 червня 2015 року, коли відбулася втрата чинності довіреності, виданої відповідачем позивачу, що мало наслідком припинення повноважень позивача як директора представництва Відповідно позивач припинив здійснення трудових функцій, за виконання яких позивачу сплачувалась заробітна плата згідно з п.1.3 трудового договору.
Проте такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з п.8.7 трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем спори, що виникають між сторонами договору, вирішуються шляхом безпосередніх переговорів. При неможливості дійти згоди спір вирішується в порядку, встановленому діючим трудовим законодавством України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, зміст яких полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та зі створенням належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.
Основними ознаками наявності між сторонами трудових відносин є: укладення між сторонами трудового договору, особисте виконання працівником роботи відповідно до умов укладеного договору, підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, створення роботодавцем належних умов праці та її відповідна оплата.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави для припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких встановлено можливість розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) та у зв'язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Виходячи зі змісту зазначених норм, рішення суду про санацію товариства автоматично не припиняє дію трудового договору.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Комерційного суду міста Відня (Республіка Австрія) від 02 червня 2015 року було відкрито за заявою боржника санаційне провадження без власного управління ( конкурсне провадження) щодо Акціонерного товариства «ЕТРАНСА» Шпедіціонс» ( а.с. 81-84, т. 1)
Ухвалою Комерційного суду м. Відень ( Республіка Австрія) від 23 червня 2015 року було надано дозвіл на закриття частини підприємства «організація перевезень/експедиційних послуг» та «прибирання приміщень» конкурсним управляючим д-ром Маттіасом Шмідтом. В обґрунтування такого рішення зазначено, що через політичні обставини в Україні та спричинений військовими діями безлад ситуація із замовленнями і далі погіршилась. Боржник підтвердив це в своїй заяві від 15.06.2015 року та погодився на закриття підприємства за винятком частини «керівництво підприємством». Реалізація останньої можлива з незначними витратами. Збереження даної частини підприємства доцільне також для реалізації завдань у зв'язку з закордонними відносинами, інкасації платежів та виставлення рахунків у ще відкритих господарчих операціях. ( а.с. 78-80, т.1).
Відповідно до п. 15 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 року № 30, діяльність представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності припиняється: у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні; у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрито на підставі такої угоди і це прямо передбачено положеннями угоди; за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності, який відкрив представництво; у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської діяльності або представництвом вимог законодавства України, в тому числі положень цієї Інструкції, діяльність представництва припиняється в судовому порядку.
З урахуванням викладеного, представниками відповідача не було надано до суду доказів про припинення діяльності Представництва Фірми «Етранса Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в установленому законом порядку до серпня 2018 року. Як вбачається з листа п. Маттіаса Шмідта, ліквідатора Фірми «Етранса Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», доручення юристам Адвокатського об'єднання «Лавринович і Партнери» здійснити процедуру припинення Представництва було надано 21 серпня 2018 року ( а.с. 170-173 т. 1).
Відповідно до п.3 Положення про Представництво Фірми «Етранса Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», директор Представництва вирішує усі питання діяльності Представництва, зокрема:
- представляє Фірму і Представництво в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях; розпоряджається коштами та майном Представництва, укладає угоди ( договори , контракти) видає довіреності, відкриває та використовує рахунки в установах банків відповідно до цього Положення та чинного законодавства України;
- на підставі довіреності, наданої головою правління Фірми, укладає з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, спільної діяльності, здійснює інші правочини, передбачені законодавством України;
- приймає на роботу, звільняє, заохочує працівників Представництва та накладає на них стягнення відповідно до законодавства, самостійно і на основі рішень Фірми видає накази, підписує договори та інші документи.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Однак, посилання представників відповідача на те, що разом із втратою чинності довіреності на ім'я позивача трудові відносини між сторонами припинились, і як наслідок позивач не виконував трудових функцій директора Представництва з 02 червня 2015 року, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, лише у серпні 2018 року відповідач став вчиняти дії, спрямовані на припинення діяльності Представництва та звільнення з посади директора Представництва ОСОБА_3
Як вбачається з копії довіреності від 22 серпня 2018 року цією довіреністю «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Австрія, реєстраційний номер FN136375b, належним чином представлена ліквідатором п. Маттіасом Шмідтом, уповноважила п. Лавриновича М.О., Савчука Д.В., Авдєєва В.В., ПилипцяЯ.І. представляти Компанію в Україні в будь-яких судах України всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, банківських установах, підприємствах - у зв'язку з будь-якими питаннями, пов'язаними з припиненням (закриттям) Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт». До переліку дій, на здійснення яких уповноважені представники, віднесено зокрема: здійснювати всі необхідні для закриття відкритих в Україні банківських рахунків Представництва та розірвання трудових договорів з працівниками Представництва. ( а.с. 137-142, т. 1).
12 вересня 2018 року представником відповідача АвдєєвимВ.В. було надіслано директору Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» попередження про наступне вивільнення, в якому зазначено, що відповідно до ухвали Комерційного суду міста Відня від 18.06.2015 року та рішення ліквідатора доктора Маттіаса Шмідта від 21 серпня 2018 року було прийнято рішення про припинення Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт». Тому посилаючись на п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, представник відповідача попередив директора Представництва про наступне вивільнення працівників Представництва та відповідно звільнення ОСОБА_3 з посади директора Представництва з дотриманням вимог чинного законодавства України. Запланованою датою звільнення є 21 листопада 2018 року ( а.с. 143-144, т. 1)
Враховуючи викладені обставини, відсутні підстави вважати, що між позивачем та відповідачем припинились трудові відносини за період стягнення заробітної плати.
Крім того, обставини, на які посилаються представники відповідача щодо втрати чинності довіреності на ім'я ОСОБА_3 саме з 02 червня 2015 року, що стало підставою, на їх думку, для припинення трудових відносин між сторонами, також не доведені.
Як вбачається з наданої представником відповідача довіреності на ім'я ОСОБА_3 від 10 грудня 2013 року на представлення інтересів компанії, строк дії цієї довіреності - до 31 грудня 2014 року (а.с. 192, т. 2). Проте довіреності, на підставі якої діяв позивач як директор Представництва у період з 01 січня 2015 року по 02 червня 2015 року, представниками відповідача надано не було, тоді як сторони визнали, що за вказаний період часу ОСОБА_3 була виплачена заробітна плата відповідачем.
Відповідно до положень Кодексу Законів про Працю України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов'язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (працівника).
Враховуючи, що судом достовірно встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним позовом ( 09.10.2018 року) трудові відносини між сторонами припинені не були, відповідачем не надано доказів тих обставин, що позивач як директор Представництва не виконував трудових обов'язків. Виходячи зі змісту ухвали Комерційного суду м. Відень (Республіка Австрія) від 23 червня 2015 року, збереження частини підприємства «керівництво підприємством» визнано доцільним для реалізації завдань у зв'язку з закордонними відносинами, інкасації платежів та виставлення рахунків у ще відкритих господарчих операціях.
Враховуючи, що рішення ліквідатора про припинення Представництва було прийнято лише 21 серпня 2018 року, представником відповідача не надано доказів, що за вказаний період з липня 2015 року по вересень 2018 року повноваження директора Представництва здійснювала будь-яка інша особа.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до п.1 додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2007 року за виконання обов'язків, передбачених умовами трудового договору від 05 січня 2007 року працівнику щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 13302 долари США у національній валюті України за курсом НБУ на дату такої оплати.
Таким чином, враховуючи, що згідно з умовами додаткової угоди № 1 розмір заробітної плати становить суму коштів 13 302 доларів США щомісячно, станом на 30.09.2018 року загальний розмір заборгованості становить суму 518 988,00 доларів США.
Однак позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості по заробітній платі в іноземній валюті - доларах США, не можуть бути задоволені, оскільки як умовами трудового договору, так і чинним законодавством, передбачено виплату такої заборгованості у розмірі, еквівалентному у національній валюті України за курсом НБУ.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення
рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, визначеної на підставі додаткової угоди № 1, в гривневому еквіваленті на момент ухвалення рішення.
Оскільки станом на день прийняття постанови апеляційним судом офіційний курс, встановлений Національним банком України, гривні до долара США становить 2716,7879 гривень за 100 доларів США, то розмір суми коштів, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить : 518 988 доларів США х 27, 167879 = 14 099 803 грн. 19 коп.
Доводи представників відповідача про те, що позивачу у період 2007 - 2015 роки не виплачувалась заробітна плата у розмірі, встановленому додатковою угодою, що підтверджується копією кошторису Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», відповідно до якого посадовий оклад директора Представництва за штатним розкладом у 2007 році становив 8302 долари США, заробітна плата до видачі - 6000 доларів США, а у 2014 році - 6084 долари США, заробітна плата до видачі на руки - 4000 доларів США, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки представниками відповідача не надано доказів про те, що умови додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2007 року щодо розміру заробітної плати позивача були у подальшому змінені. Також зазначена додаткова угода вустановленому законом порядку недійсною не визнана.
Відповідно до ст. 103 КЗпП України та ст. 29 Закону України «Про оплату праці», про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Посилання представників відповідача в суді апеляційної інстанції на те, що відсутні докази нарахування заробітної плати позивачу у вказаному ним розмірі, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для відмови позивачу у захисті його порушеного права на оплату праці, оскільки судом встановлено, що трудові відносини між сторонами припинені не були, але заробітна плата позивачу не виплачувалась.
Доводи представників відповідача на обмеження права відповідача щодо подання доказів та необхідність витребування судом апеляційної інстанції в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових розрахунків за формою №1ДФ, №Д4 за період з 2007 по 2018 рік включно, а також з Головного управління статистики у м. Києві - звітів з праці за період з 2007 по 2018 рік, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки представниками відповідача не доведено відсутність у відповідача можливості подати таку звітність самостійно. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, подаючи відзив на позовну заяву 06 листопада 2018 року, заперечення - 23 листопада 2018 року, апеляційну скаргу на рішення суду - 27 грудня 2018 року, представником відповідача таких клопотань заявлено не було та про неможливість подати до суду такі докази відповідачем - не вказано, натомість в апеляційній скарзі містяться посилання на те, що звітність за формою №1-ДФ та формою №Д4 не була надана до суду самим позивачем.
При цьому колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до наданої представниками сторін переписки між представниками ОСОБА_3 та представниками «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», вимогу про сплату заборгованості по заробітній платі позивач пред'явив відповідачу у серпні 2017 року ( а.с. 65-66, т. 2), а про розгляд заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу та стягнення заборгованості судом представникам «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» стало відомо 30 серпня 2018 року при ознайомленні з матеріалами справи про видачу судового наказу ( а.с. 9,т. 1).
Посилання представників відповідача в апеляційній скарзі на необхідність залишення позову без розгляду з тих підстав, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи ( п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України) ; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ( п.4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України); після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або про відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду ( п.11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
На підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача адвокатом Кострюковим В.І. надано угоду № 15/01/18 про надання правової допомоги та ордер серії КВ № 268193. У пункті 1.1. угоди № 15/01/18 зазначено, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів клієнта у спірних правовідносинах з гр. ОСОБА_13 в усіх судових та правоохоронних органах в кримінальному, цивільному та іншому судочинстві.
Однак у вступній частині зазначеної угоди вказано, що клієнтом адвоката Кострюкова В.І. є фізична особа ОСОБА_3. В розділі угоди «юридичні адреси, реквізити та підписи сторін» зазначені вичерпні дані щодо ОСОБА_3, які скріплені його підписом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначення в п. 1.1. угоди № 15/01/18 прізвища ОСОБА_13 є технічною помилкою, яка не спростовує мети, з якою була укладена угода між адвокатом Кострюковим В.І. та позивачем ОСОБА_3
В ордері серії КВ № 268193 зазначено, що ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги № 15/01/18 від 18.01.2018 року надається допомога у кримінальному провадженні № 12015100060005096, у судах усіх інстанцій, правоохоронних органах, установах, організацій усіх форм власності.
Таким чином, представником позивача Кострюковим В.І. надано належні документи відповідно до ст. 62 ЦПК України, що підтверджують його повноваження на представлення інтересів ОСОБА_3 в суді.
Також представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем подано позовну заяву до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, вказуючи про те, що позивачем 22.10.2017 року подано позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні № 12017100060005010, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 359154 доларів США, в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
Проте зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки подання позову в межах кримінального провадження не свідчить про наявність підстав, передбачених п.4 та п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, за яких позовна заява може бути залишена без розгляду.
Посилання представників відповідача на необхідність закриття провадження у даній справі у зв'язку з наявністю у провадженні Печерського районного суду м. Києва заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року у справі № 757/19624/18-ц було відмовлено ОСОБА_3 у видачі судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» з тих підстав, що заяву подано з порушенням правил підсудності.
27 липня 2018 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/35863/18-ц на підставі заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати з компанії «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» було видано судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_3 суми заробітної плати в розмірі 465 780 доларів США. ( а.с. 9, т. 1)
Однак ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року було задоволено заяву представника компанії «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» Авдєєва В.В. та скасовано судовий наказ, виданий Печерським районним судом м. Києва від 27 липня 2018 року ( а.с. 9, т. 1).
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року була скасована ухвала Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року про відмову у видачі судового наказу, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З даним позовом ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду міста Києва 09 жовтня 2018 року, провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року.
Таким чином, враховуючи, що відсутній судовий наказ, який набрав законної сили за тими самими вимогами, підстави для закриття провадження у справі, визначені п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - відсутні.
Враховуючи, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо ( тобто наказне провадження передбачає безспірність вимог) - ч.3 ст. 19 ЦПК України, тому скасування Апеляційним судом м. Києва ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року не може бути підставою для залишення даного позову ОСОБА_3 без розгляду, оскільки пунктом 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підставою для залишення позову без розгляду визначено наявність у провадженні суду справи по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а пунктом 11 цієї ж статті - подання позивачем позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2015 року по 30 вересня 2018 року на суму 14 099803 грн. 19 коп.
Оскільки при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, з відповідача «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову фізичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8810 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» (Республіка Австрія) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» (Республіка Австрія) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі на суму 14 099 803 грн. 19 коп.
Стягнути з Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на користь держави судовий збір в розмірі 8810 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.