Справа № 11-cc/824/1319/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
28 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним, вилучене 18.12.2018р. в ході огляду особистих речей ОСОБА_7 та в ході обшуків 19.12.2018р., проведених за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018р., та 18.12.2018р. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києвв від 14.12.2018, а саме: паперовий конверт, у якому знаходилися грошові кошти; 3 паперові конверти, адресовані на ім'я ОСОБА_11 ; декларації за 2012-2013 роки на 13 арк.; довідку про доходи Кріля JI.M на 2 арк.; копію наказу № 7 від 03.03.2014р. на 1 арк.; щоденник-довідник правника за 2018 рік, в якому містяться рукописні записи ОСОБА_12 накладено арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним, а саме: грошові кошти у сумі 400 Євро купюрами: 1 купюра номіналом 100 Євро, серія ХІ5076538255; 4 купюри номіналом 50 Євро серія SD8201514386, серія РВ5174600263, серія SA5188778492, серія RB2665649219; купюри номіналом 20 Євро, серія VA2741252411, серія VA2715252581, серія RA3767794215, серія VA2715252536, о VA2715252545, які відповідно до серії та номерів купюр є ідентичними з тими, які оглянуті та передані ОСОБА_13 , тобто є предметом неправомірної вигоди, вилучені 18.12.2018р. в ході огляду верхнього одягу ОСОБА_14 в приміщенні адміністративної будівлі Турківського районного суду Львівської області за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Молодіжна, 23; грошові кошти у сумі 600 Євро купюрами: 3 купюри номіналом 100 Євро серія S23129264158, с Х18675710084, серія Х18920678762; 4 купюри номіналом 50 Євро серія V42269972521, серія U12114707495, с S48541882363, серія S03653083483; 5 купюр номіналом 20 Євро серія VA2741252429, серія VA2741252438, серія SF2307888486, серія SA8032238186, серія SF7067501973, які відповідно до серії та номерів купюр є ідентичними з тими, які оглянуті та передані ОСОБА_13 , тобто є предметом неправомірної вигоди, вилучені 19.12.2018р., в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018р.; накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним, а саме: грошові кошти у сумі 8042 грн. купюрами: 13 купюр номіналом 500 грн., 7 купюр номіналом 200 грн., 1 купюра номіналом 100 грн., 1 купюра номіналом 20 грн., 2 купюри номіналом 10 грн., 2 купюри номіналом 1 грн, вилучені 18.12.2018р. в ході огляду верхнього одягу ОСОБА_7 в приміщенні адміністративної будівлі Турківського районного суду Львівської області за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Молодіжна, 23; грошові кошти у сумі 6700 доларів США та 100 Євро, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018р.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту майна, а саме грошових коштів в сумі 6 700 доларів США та 100 Євро, 3 паперові конверти, адресовані на ім'я ОСОБА_11 , декларації за 2012-2013 роки на 13 арк., довідку про доходи ОСОБА_15 на 2 арк., копію наказу № 7 від 03.03.2014р. на 1 арк., постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 має статус тимчасово вилученого, а тому підлягає поверненню власникові. Апелянт стверджує, що мати ОСОБА_7 не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Додає, що вона має 8 дітей, в її квартирі час від часу завжди хтось з дітей проживає, а тому зберігання у квартирі коштів у сумі 6 700 доларів США та 100 Євро є заощадженнями родини ОСОБА_8 .
Також адвокат зазначає, що вилучені паперові конверти, декларації за 2012-2013 роки, довідка про доходи ОСОБА_12 , копія наказу не підпадають під критерії ч. 2 ст. 167 КПК України. Стверджує, що прокурором порушено процесуальні строки передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України, а ухвала слідчим суддею постановлена з порушенням вимог ч. 6 ст. 173 КПК України.
У підсумку апелянт наголошує, що обшук проведено з порушенням ч. 4 ст. 223 КПК України. Додає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна. З матеріалами справи апелянт ознайомлений 28.01.2019. Апеляційна скарга подана до суду 01.02.2019.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапредставника власників майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що власники майна та їх представник участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не приймали, з матеріалами справи адвокат ознайомився 28.01.2019, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000003042, відомості про яке 05.12.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
19 грудня 2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
26 грудня 2018 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва, обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_10 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним, вилучене 18.12.2018р. в ході огляду особистих речей ОСОБА_7 та в ході обшуків 19.12.2018р., проведених за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018р., та 18.12.2018р. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018, яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 рокузадоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 42018000000003042, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Посилання апелянта на порушення, які мали місце під час обшуку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.
Твердження адвоката про те, що грошові кошти у сумі 6700 доларів США та 100 Євро вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , мають статус тимчасово вилученого майна, у зв'язку із чим майно підлягає поверненню власнику, слід визнати необґрунтованими, оскільки, відповідно до ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року, надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_16 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , з метою відшукання, в тому числі, і грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди (а.с. 86-87).
Твердження апелянта про те, що вилучені грошові кошти у сумі 6700 доларів США та 100 Євро є заощадженнями родини, підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про порушення стороною обвинувачення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, що має місце у даному випадку.
Посилання апелянта на порушення вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, заслуговують на увагу, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.
Твердження автора апеляційної скарги про невідповідність вилучених паперових конвертів, декларацій, довідки про доходи, наказу критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, слід визнати необґрунтованими, оскільки постановою про приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 21.12.2018, вказане майно визнано у даному кримінальному провадженні речовими доказами, з посиланням на те, що дане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с. 92-95).
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адвокату ОСОБА_9 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним, вилучене 18.12.2018р. в ході огляду особистих речей ОСОБА_7 та в ході обшуків 19.12.2018р., проведених за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018р., та 18.12.2018р. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2018, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4