печерський районний суд міста києва
Справа № 185/8388/18-ц
07 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді : Ільєвої Т.Г.,
при секретарі: Кирилюк С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних,
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.01.2019, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних, було направлено за підсудністю до Печерського районного суд м. Києва.
28.02.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 04.03.2019 для вирішення питання про прийняття до провадження, яка ухвалою суду того ж дня прийнята до провадження.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача та просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість з повернення суми позики за договорами позики від 03.07.2012 та від 17.12.3 заборгованість зі сплати процентів за користування сумами позики та три проценти річних прострочення виконання грошового зобов'язання всього у сумі 82 508 698,36 грн.
06.03.2019 до суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме просить суд:
- накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 і буде виявлено державним чи приватним виконавцем під, час виконання ухвали про забезпечення позову.
- накласти арешт на частки ОСОБА_3 у визначених товариствах;
- накласти арешт на 50% часток ОСОБА_4, у визначених товариствах;
- встановити заборону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належних їм часток у статутних капіталах визначених товариств;
- встановити визначеному колу товариств та їх органам управління вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна та основних фондів товариств на користь будь-яких третіх осіб, в т.ч. вчиняти дії, що можуть призвести до такого відчуження, як-то передача їх у заставу, оренду з правом викупу, лізинг, тощо.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що він звернувся до суду із даним позовом, рішення за результатами розгляду якого, стосуватиметься її прав та охоронюваних законом інтересів, а його виконання полягатиме у відновленні прав. Позивач вказує, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача є співмірними з заявленими вимогами та здатні реально їх забезпечити. При цьому, вони жодним чином не порушують прав інших осіб, в т.ч. прав інших учасників товариств володіти та розпоряджатися своїми частками.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд заяви без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У відповідності до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 1 даної постанови визначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Так, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України та те, що заявлений захід забезпечення позову являється співмірним до заявлених вимог.
Наряду з вказаним слід відмітити, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення з метою забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову, проте дана вимога заявником не виконана.
Враховуючи викладені обставини та відповідні норми законодавства, суд вважає, що вимоги заяви являються необґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.Г. Ільєва