22.03.2019
Справа № 431/1833/19
Провадження № 2-з/431/2/19
про забезпечення позову
22 березня 2019 року м. Старобільськ
Суддя Старобільського районного суду Луганської області Логвіненко Т.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
До відкриття провадження у справі позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача - ОСОБА_2 в межах суми боргу 181 000 грн. Позивач вказує, що є всі підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки між сторонами є майновий спір, вимоги про арешт є співмірними із сумою позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Так, згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У п. 7 цього зазначеної Постанови Пленуму ВСУ вказано, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні.
З урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Як передбачено ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовною заявою про стягнення грошових коштів у розмірі 118 000 грн. В обґрунтування позовних вимог надана копія розписки відповідача ОСОБА_2 від 20.10.2018, з якої виходить, що вона отримала в борг від ОСОБА_1 до 181000 грн. Не оцінюючи вказаний доказ по суті, суд констатує, що вищевикладені обставини свідчать про дійсне існування між сторонами цивільно- правового спору. Також виходячи з ціни позову, яка складає 181000 грн. , суд приходить до висновку, про те, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
На підставі п. 5 ч. 5 ст. 153 ЦПК України а також п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне та необхідне повністю забезпечити позов, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах суми боргу у розмірі 181 000 грн. в межах ціни позову.
Суд не вимагає від ОСОБА_1 зустрічного забезпечення позову, оскільки не встановлено передбачених п. 1 п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України обов'язкових підстав задля цього.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в межах ціни позову у розмірі 181 000 грн.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з моменту її постановлення.
Суддя Т.Г. Логвіненко