ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/797/18
Позовне провадження Провадження № 2/170/29/19
Шацький районний суд Волинської області
21 березня 2019 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі головуючого судді Сушик Н.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,
Позивач звернулась до суду із заявою про визнання недійсним договору дарування від 25 квітня 2017 року, укладеного між нею та ОСОБА_4. Свої вимоги обгрунтовувала наступним.
На початку 2017 року внук позивача, ОСОБА_4, попросив відписати йому належний їй будинок, що знаходиться за адресою: смт. Шацьк, вул. Незалежності, 326, Шацького району Волинської області. Натомість він пообіцяв забезпечувати її доглядом, ліками, харчуванням, утримувати будинок в належному стані. 25 квітня 2017 року між нею та відповідачем укладено договір дарування, засвідчений приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_6, текст якого вона не читала, тому що не вміє читати. Один рік після укладення договору відповідач сумлінно виконував свої зобов'язання, а на початку 2018 року припинив її доглядати. Нещодавно вона дізналася, що договір дарування був оформлений не на будинок № 326, а на 3/4 будинку 328, що також знаходиться в смт. Шацьк по вул. Незалежності і належав їй на праві приватної власності. Їй це стало відомо від сина ОСОБА_7, який запропонував їй переїхати і жити у будинок разом із внуком ОСОБА_4 До онука вона переїхати не може, так як з ним склалися неприязні стосунки, а будинок по вул. Незалежності, 326, є непридатним для проживання і ніхто там доглядати її не збирається. Вважає, що онук, ОСОБА_4, скориставшись її престарілим віком, обманув її при укладені договору дарування будинку, в результаті чого було укладено договір дарування не на той будинок, який вона мала намір подарувати і ніякого довічного утримання від нього вона не отримала. Тому просила суд визнати недійсним договір дарування 3/4 будинку № 328 по вул. Незалежності в смт. Шацьк Волинської області, укладений 25 квітня 2017 року між нею та відповідачем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 з підстав, що він є удаваним, вчинений під впливом обману та під впливом помилки.
Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав, заявлених в позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 просили в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву у зв'язку з безпідставністю.
Відповідач, будучи допитаний як свідок, суду показав, що є власником житлового будинку, розташованого в смт. Шацьк, вул. Незалежності, будинок 328, Шацького району Волинської області на підставі договору дарування від 25.04.2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем на 3/4 його частки, та договору дарування від 20.06.2017 року, укладеного між ОСОБА_8 та відповідачем на 1/4 його частки. Відповідач проживає в даному будинку з народження, а починаючи з 2002 року в даному житловому будинку проживають члени його сім'ї: дружина ОСОБА_9, та ОСОБА_10, ОСОБА_11, його діти. Позивач вже більше 10 років в даному будинку не проживала, хоча і була зареєстрована в ньому до укладеного договору дарування. Всі ці роки вона проживала разом із своїм сином ОСОБА_7 за адресою: вул. Садова, 8, смт. Шацьк, Шацького району Волинської області. Близько 10 років всі витрати по утриманні будинку несе саме він. Приблизно в 2008 році відповідач разом із батьками зробив ремонт в спірному житловому будинку: поміняв підлогу, двері, вирівняв стіни та стелю гіпсокартоном. Оскільки відповідач з сім'єю проживав у даному будинку, його батько, ОСОБА_8, частка в будинку якого становила 1/4, та його баба, частка будинку якої становила 3/4, вирішили подарувати свої частки йому. Відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви незрозуміло, з яких саме підстав позивач просить визнати недійсним спірний договір: під впливом обману, під впливом помилки, чи даний договір є удаваним. Позивач, на час укладення договору дарування проживала в будинку сина ОСОБА_7. Попередньо, за участі батька відповідача, сина позивача, та сина - ОСОБА_7, позивач повідомила, що має намір належну їй частку подарувати йому. Він на її пропозицію поцікавився в нотаріуса які необхідно зібрати документи для укладення договору дарування, про перелік яких, він повідомив бабусі - ОСОБА_2 Бабуся документи збирала на будинок сама і зберігала їх у себе, за місцем фактичного проживання. В той день, коли він заїхав до неї, щоб їхати до нотаріуса, вона взяла з собою усі необхідні на будинок документи і особисто нотаріусу надавала бабуся і повідомляла, який договір вона має намір укласти, в зв'язку з чим, нотаріус склала договір і прочитала його зміст. Тому, бабуся не могла не знати, що є предметом договору дарування. Під час складання договору в нотаріуса, нотаріус запропонувала позивачу прочитати договір самостійно і підписати його, написавши своє прізвище, ім'я та по батькові, на що вона і ми повідомили, що баба читати і писати не вміє. Тоді нотаріус роз'яснила, що можна запросити сторонню особу, яка за згодою баби, прочитає їй договір і дасть згоду на його підписання, після чого він вийшов на вулицю і зустрів ОСОБА_12, з якою був знайомий візуально, та поцікавився чи не могла б вона прочитати договір та підписати його за бабу, на що остання погодилась Після того як вона прочитала бабі договір, то баба підтвердила, що саме цей договір вона просить її підписати, що і було зроблено. Крім того, факт того, що позивач бажала подарувати саме 3/4 частки будинку № 328 підтверджується тим, що остання відразу після укладення договору добровільно особисто знялась з реєстрації саме з будинку № 328 по вул. Незалежності в смт. Шацьк Волинської області. Те, що позивач думала, що укладається договір довічного утримання спростовується тим, що як відповідач, ОСОБА_4, так і його батько, ОСОБА_7, - син позивача, неодноразово звертались до ОСОБА_2 з пропозицією переїхати до них, щоб доглядати за нею, проте остання відмовлялась на переїзд, казала, що буде жити з сином ОСОБА_7 Крім цього у позивача є інший житловий будинок № 326 по вул. Незалежності в смт. Шацьк Волинської області. Також на час укладення оскаржуваного договору за позивачем здійснював догляд ОСОБА_13, як за особою, яка досягла 80 річного віку. Так як позивач тривалий час проживала в ОСОБА_7, то він з батьком допомагали провести водопостачання до будинку. Весь час допомагав бабусі, до поки, бабуся та його дядько ОСОБА_7 почали звинувачувати його, що він обманув бабусю. Враховуючи зазначене просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.12.2018 вбачається, що власником житлового будинку за адресою: Волинська область, Шацький район, вул. Незалежності, 328, є ОСОБА_4. З даної довідки також вбачається, що право власності на даний будинок виникло на підставі укладення договору дарування 1/4 частки, серія та номер:583, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_6 19.06.2017 року та договору дарування 3/4 частки, серія та номер:383, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_6 25.04.2017 року (а.с. 47-48).
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 25.04.2017 року ОСОБА_2, дарувальник, з однієї сторони, та ОСОБА_4, обдарований, уклали договір про те, що Дарувальник передає, а обдарований приймає у власність безоплатно: 3/4 частки житлового будинку А-1, який розташований за адресою: Волинська область, смт. вул. Незалежності, 328 (а.с. 6).
Договір укладений у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний дарувальником (у зв'язку з неписьменністю та хворобою руки, - особою, визначеною ОСОБА_2М.) та обдарованим і нотаріально посвідчений. Зміст договору відповідає вимогам закону. Дієздатність дарувальника перевірена нотаріусом. Форма правочину дотримана.
З підстав вимог про визнання договору дарування недійсним позивач зазначила, що договір дарування укладений під впливом помилки, а також під впливом обману.
Правовідносини, пов'язані з визнанням договору недійсним з підстави укладення його під впливом помилки, врегульовані ч. 1 ст. 229 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного ОСОБА_14 України у п. 19 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом помилки, є саме помилка в природі правочину, а не помилка в розрахунку одержання користі від правочину.
Крім цього, сторона, яка посилається на ст. 229 ЦК України, як на підставу для визнання договору дарування недійсним, повинна довести, що фактично укладено інший правочин і досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, і що вона помилково вважала один правочин за інший, тобто допустила істотну помилку - помилку в природі правочину.
Тобто, саме сторона договору повинна довести, що вона помилялася щодо правової природи правочину, що мала намір укласти інший договір.
Також ст. 230 ЦК передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Відповідно до ч. 2 даної статті, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст.ст.12, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В супереч наведених норм, на підтвердження того, що при укладенні договору дарування будинку ОСОБА_2 помилялася щодо природи цього правочину і що ця помилка має істотне значення, позивач та її представник не надали суду жодних доказів.
Не надано суду доказів того, що на момент укладення оспорюваного договору, ОСОБА_2 мала намір укласти саме договір довічного утримання та докази, які б свідчили про обговорення чи досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов саме такого договору.
Водночас, в судове засідання приватний нотаріус ОСОБА_6 надала письмові пояснення, якими підтвердила, що розмовляючи з дарувальником ОСОБА_2, встановила її волевиявлення та дійсні наміри подарувати для ОСОБА_4 3/4 частки житлового будинку, розташованого в смт. Шацьк, вул. Незалежності, буд. 328, Шацького району Волинської області та особисто надала документи на даний житловий будинок. Перед посвідченням договору дарування в ході розмови ОСОБА_2 їй повідомила, що вона сама не може прочитати договір, не може його особисто підписати, тому що вона не письменна, не бачить, а також не може підписатись в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тому нею, як нотаріусом, перед посвідченням договору уголос прочитано текст договору дарування 3/4 частки житлового будинку, розташованого в смт. Шацьк, вул. Незалежності, будинок 328, Шацького району Волинської області, який був схвалений ОСОБА_2. Крім того, перед підписанням договору, у її присутності та в присутності сторін договору ОСОБА_2 та ОСОБА_4, текст договору був зачитаний уголос визначеною позивачем особою для підписання договору ОСОБА_12. Підписант договору, ОСОБА_12, прочитавши уголос зміст договору для ОСОБА_2, своїм підписом підтвердила, що зміст договору відповідає волі позивача - дарувальника ОСОБА_2. Також суд повідомила, що позивач перед укладенням та посвідченням договору надала їй документи, які посвідчують її право власності на 3/4 частки житлового будинку, розташованого в смт. Шацьк, вул. Незалежності, будинок 328, Шацького району Волинської області, а також надала їй державний акт серія ЯД№307277 на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок №328, видану Шацькою селищною радою, технічний паспорт, виданий 23.07.2008 року Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" на житловий будинок в смт. Шацьк, вул. Незалежності, 328. Будь-яких документів щодо права власності позивача на житловий будинок № 326 їй, як нотаріусу, позивач не надавала. Позивач не повідомляла і не заявляла, що має намір та бажання отримувати від відповідача довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування), які вона потребує.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що того дня, після того, як нотаріус підготувала проект договору дарування, нотаріус читала його в голос, оскільки ОСОБА_2 мала вади зору та не могла читати, після нотаріуса прочитала його вголос вона. Як нотаріус так і вона неодноразово (чотири-п'ять разів) перепитували ОСОБА_2 чи дійсно вона бажає укласти договір дарування саме зазначеному в ньому нерухомого майна, на що остання відповіла, що дійсно бажає укласти даний договір дарування, і лише після цього вона підписала даний договір, оскільки в ОСОБА_2 була хвора рука.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що позивач бажала подарувати 3/4 частки будинку саме житлового будинку №328 по вул. Незалежності, оскільки ще задовго до укладення спірного договору дарування говорила про це з ним, а він в свою чергу говорив, що подарує відповідачу 1/4 даного житлового будинку.
Факт того, що позивач бажала подарувати саме частку житлового будинку №328 по вул. Незалежності, підтверджується тим, що ОСОБА_2 в той же день, 25.04.2017 року відразу після укладення спірного договору дарування, пішла разом з відповідачем в Шацьку селищну раду Шацького району Волинської області, та подала заяву про зняття її з місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, де остання була зареєстрована більше 40 років, та зареєструвалась за адресою вул. Незалежності, 326, смт. Шацьк, що підтверджується копією будинкової книги (а.с. 49-56). Дані обставини були також підтверджені показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які в судовому засіданні повідомили, що позивач особисто подала усі необхідні документи та підписала заяву про зняття її з реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім цього, твердження позивача та її представника, що позивач потребувала, щоб її забезпечили доглядом, та відповідно хотіла укласти договір довічного утримання і вважала, що саме такий договір вона уклала з відповідачем, однак її обманули, спростовується довідкою Управління соціального захисту населення Шацької РДА Волинської області від 21.01.2019 року №117/06/06-14, яку було досліджено в судовому засіданні, в якій зазначено, що з 25.01.2016 року по 17.01.2017 року та з 23.02.2017 року по 16.02.2018 року за позивачем здійснював догляд ОСОБА_17. Спірний договір дарування був укладений 25.04.2017 року, в той період, коли догляд за позивачем здійснював ОСОБА_17В.(а.с. 97-98).
Жодних доказів ні позивачем, ні його представником на спростування даного письмового доказу не надано.
Таким чином, наведені обставини свідчать, що при укладенні 25.04.2017 року спірного договору дарування позивач не помилялась щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Жодного обману зі сторони відповідача при укладені даного договору судом не встановлено.
Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача на те, що договір дарування, укладений 25.04.2017 року є удаваним.
В ч. ч. 1, 2 ст. 235 ЦК України зазначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У своїх поясненнях позивач та її представник зазначили, що спірний договір дарування був укладений під впливом обману та під впливом помилки, що в свою чергу виключає той факт, що даний договір є удаваним. Оскільки при укладенні удаваного правочину дії обох сторін спрямовані на приховування іншого правочину. А оскільки позивач стверджує, що її ввели в оману, та що вона помилилась при укладенні спірного договору дарування, тим самим вона заперечує той факт, що даний договір є удаваним, і що вона, як сторона правочину, укладаючи договір дарування приховала договір довічного утримання.
Позивач стверджувала, що спірний житловий будинок це єдине джерело де вона може проживати. Вказані твердження позивача також не відповідають дійсності, що спростовується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.12.2018 року з якої вбачається, що власником житлового будинку за адресою: Волинська області, Шацький район, вул. Незалежності, 326, є ОСОБА_2 (а.с. 62), а також показаннями свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які в судовому засіданні підтвердили той факт, що позивач уже близько 10 років як проживає в будинку сина ОСОБА_7 за адресою: смт. Шацьк, вул. Садова, 8, Шацького району Волинської області. Також не заперечувала і сама позивач, що вона уже близько 10 років проживає в будинку в сина - ОСОБА_7. В Акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 5), на якому міститься відмітка, що будинок ОСОБА_2 знаходиться у незадовільному стані, відсутнє електропостачання, водовідведення, немає меблів, ознаки проживання людей відсутні. Проте даний акт не може бути підставою для визнання недійсним договору дарування.
Таким чином, звернення позивача до нотаріуса з приводу укладення договору дарування, котрому роз'яснено правову природу такого правочину і наслідки якого були зрозумілими, обговорення і досягнення сторонами під час укладення правочину істотних умов саме договору дарування, а не договору довічного утримання, повідомлення позивачем іншим особам про намір укласти договір дарування, в сукупності свідчать про те, що волевиявлення позивача було вільним, відповідало її внутрішній волі і було спрямоване саме на укладення договору дарування, а не договору довічного утримання.
Не доведено і ту обставину, що договір укладався на взаємних послугах (обов'язках), що відповідач зобов'язався забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно, які саме види догляду і допомоги були погоджені сторонами.
При цьому, сам факт похилого віку ОСОБА_2 за відсутності у неї захворювань чи інших обставин, котрі б дійсно істотно могли б вплинути на помилкове усвідомлення природи правочину, прав та обов'язків сторін правочину, не є доказом того, що при укладенні правочину особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд бере до уваги умови договору дарування, зокрема те, що сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, укладення цього договору відповідало їхнім інтересам, волевиявлення було вільним, усвідомленим і відповідало їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідали реальній домовленості сторін, договір не приховував іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які стосуються дарування, а також, що нотаріусом роз'яснювались наслідки укладення вказаного договору, зокрема, положення ст. ст.717-728 ЦК України.
Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що їй не було відомо зміст правочину, так як договір неодноразово читався в присутності сторін, оскільки такі в судовому засіданні повністю спростовані, як показами ОСОБА_12, так і поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_6 котрі підтвердили, що договір дарування наданий був сторонам, після чого був прочитаний в голос нотаріусом, та, пізніше, ОСОБА_12.
Показання свідків та пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_6 є належними, достовірними, допустимими доказами, повністю узгоджуються з іншими обставинами справи, не спростовані позивачем жодними доказами, а тому суд не вбачає підстав для ненадання їм доказового значення.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7, син позивача, суду показав, що знав, що мати подарувала якийсь будинок внуку, однак за якою саме адресою не знав. Проте в літку 2018 року від нотаріуса дізнався, що договір дарування укладено було на будинок під № 328, про що повідомив матері, що й стало приводом для звернення її до суду. Судом не беруться до уваги дані показання, як доказ обставин, котрими позивач обгрунтовує свої вимоги, оскільки вони не містять жодних фактичних даних про наявність помилки, яка має істотне значення при укладенні договору дарування.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач все своє життя проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2002 року в ньому проживає його сім'я: дружина та діти. Відповідачем зроблено ремонт в будинку, здійснюється його догляд, на даний час відповідач є власником усього будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Незалежності, 328, в смт. Шацьк, Шацького району Волинської області.
Між сторонами протягом тривалого часу склались добрі, родинні відносини. Відповідач ОСОБА_4, будучи онуком позивача, неодноразово пропонував позивачу переїхати в спірний будинок. Наведені обставини також дають суду підстави зробити висновок, що волевиявлення позивача на укладення договору дарування було вільним та відповідало її внутрішній волі.
Таким чином, судом встановлено відсутність передбачених ст. 229, 230 ЦК України підстав для визнання оспорюваного позивачем договору дарування недійсним. Також не встановлено підстав для визнання даного договору удаваним.
Оскільки позивач жодними належними та допустимими доказами не довів, що при укладенні договору дарування дійсно мала місце помилка, договір укладений шляхом обману чи є удаваним, беручи до уваги, що дані доводи позивача повністю спростовані вищенаведеними дослідженими та перевіреними доказами, тому вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 82, 133, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 229-233, 717, 722 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та вручення судового рішення учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.04.2019 року.
Суддя /підпис/ ОСОБА_14
Згідно з оригіналом
Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Сушик