Постанова
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 211/3845/16-к
провадження № 51-4367 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040230000406, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Водяне Софіївського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2016 року за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 серпня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.
На підставі частин 2, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення призначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2016 року покарання, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що 04 липня 2016 року близько 18.15 год., він, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , після спільного вживання алкогольних напоїв з дружиною ОСОБА_9 , в ході сварки з останньою на ґрунті побутового пияцтва, наніс малолітній доньці - ОСОБА_10 , яка заступилася за матір і просила не бити її, кілька ударів по обличчю, від чого вона впала на підлогу. Після цього, ОСОБА_7 підняв дитину та переніс її до іншої кімнати, де зі значною силою завдав удар кулаком в голову, від якого вона впала та не менше 14 ударів ногами в ділянки голови, тулуба та кінцівок, після чого схопив її рукою за передню ділянку шиї та, відірвавши від підлоги, умисно перекривав їй доступ кисню. Продовжуючи, ОСОБА_7 ще двічі взяв малолітню ОСОБА_10 рукою за передню ділянку шиї, перекриваючи доступ кисню до органів дихання, потім знову зі значною силою кидав потерпілу на підлогу. Від заподіяних ударів у ділянку голови та тулуба, малолітня ОСОБА_10 померла.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити постановлені відносно ОСОБА_7 судові рішення, пом'якшивши призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що за наявних у справі даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, у суду є достатньо підстав для призначення менш суворого покарання останньому. Крім того, зазначає, що на час апеляційного розгляду, у ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 народилася ще одна дитина.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 також просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_7 , пом'якшивши призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що засуджений щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, визнав свою вину. Крім того, вказує, що на даний час у них із засудженим четверо дітей, які потребують батька.
Під час касаційного розгляду, після з'ясування позиції засудженого ОСОБА_7 щодо участі захисника ОСОБА_6 в касаційному розгляді, який погодився на надання правової допомоги останньою, захисник підтримала касаційну скаргу сторони захисту і просила її задовольнити, а також висловила позицію щодо обґрунтованості касаційних вимог потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 під час касаційного розгляду просив задовольнити касаційні скарги та пом'якшити призначене йому покарання.
Прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника та потерпілої немає, а тому просив оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно зі ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання, керуючись вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжке, дані про особу ОСОБА_7 , який за місцем проживання характеризувався посередньо, за місцем роботи - позитивно, на момент вчинення злочину судимим не був, на обліку у лікаря нарколога не перебував, однак знаходився під диспансерним наглядом у лікаря-психіатра з діагнозом «помірна розумова відсталість», мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Визнавши обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття засудженого, обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та врахувавши все наведене, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.
При цьому, вирішуючи питання щодо виду заходу примусу, необхідного для забезпечення досягнення визначеної у законі його мети, суд виходив не лише з того, що вказаний засуджений вчинив злочин особливої тяжкості, санкція якого передбачає довічне позбавлення волі, а й зважив на те, що ОСОБА_7 у 2015 році вчинив злочин проти життя та здоров'я своєї падчериці - заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, однак на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи, а саме вбивство своєї рідної доньки. ОСОБА_7 , будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ударів, холоднокровно вбив свою рідну малолітню доньку, яка не створювала для нього ніякої небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору. Аналізуючи дії засудженого до та після вчинення вбивства, суд дійшов обґрунтованого висновку про зухвалість поведінки ОСОБА_7 , а відтак про його підвищену суспільну небезпечність.
Зазначене та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк свідчить про те, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Колегія суддів вважає, що виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, саме це покарання є адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу ОСОБА_7
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_7 менш суворого покарання у касаційних скаргах засудженого та потерпілої не наведено, в зв'язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається. При цьому, як видно з вироку, обставини, про які вказують у касаційних скаргах захисник та потерпіла були враховані судом при призначенні ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо суворості призначеного ОСОБА_7 покарання та обґрунтовано залишив їх без задоволення.
Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів та підстав для його пом'якшення, як про це ставлять питання захисник та потерпіла, не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого та потерпілої ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3