Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
КратаВ. І.
27 березня 2019 року
м. Київ
справа №127/2178/17
провадження № 61-31132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана ОСОБА_5, залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року без змін.
При цьому колегія суддів зробила висновок, що: «відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Частиною другою цієї статті установлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Вартість вантажу, що підлягає відшкодуванню перевізником, визначається на підставі спеціальних правил, які встановлені стосовно окремих видів транспорту. Відповідно до правил перевезення вантажів ПП «Нічний експрес» відправник має передати вантаж перевізнику, а перевізник має прийняти вантаж лише з оголошеною цінністю. Якщо відправник не вказав оголошену цінність вантажу, вона дорівнює 50 грн. Відповідальність за вірність заповнення вантажної декларації несе відправник. У разі втрати (пошкодження) вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, перевізник відповідає у розмірі оголошеної цінності. Установивши, що під час укладення договору перевезення ОСОБА_4 визначив специфікацію вантажу як запчастини та його вартість в 50 грн, на його претензію ПП «Нічний експрес» перерахувало зазначену суму, від одержання якої позивач відмовився, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності в більшому розмірі, ніж оголошена цінність вантажу позивачем».
Не можу погодитися з таким застосуванням статті 924 ЦК України з наступних мотивів.
1. Суди при розгляді справи встановили, що згідно вантажної декларації (товарно-транспортної накладної) від 03 серпня 2016 року № ХЕ-618101 по маршруту м. Херсон - м. Вінниця ПП «Нічний експрес» було здійснено перевезення вантажу (запчастин), відправником і одночасно одержувачем яких був ОСОБА_4, оголошена цінність вантажу 50 грн, вага 160 кг, об'єм 575 куб. м, кількість місць 1 шт., сума до сплати 521,59 грн.
1.1. Актом нестачі, псування вантажу при перевезенні від 08 серпня 2016 року у м. Вінниці встановлено, що упаковку пошкоджено, наявні механічні пошкодження (деформація) запчастин обладнання, зламані дрібні частини.
1.2. 21 грудня 2016 року ОСОБА_4 направив ПП «Нічний Експрес» претензію на суму 20 270 грн, як вартість відновлювального ремонту, підтвердженого актом огляду обладнання, рахунком на оплату від 02 грудня 2016 року № 590 та нарядом-замовленням від 02 грудня 2016 року № 3.
1.3. 16 лютого 2017 року ПП «Нічний Експрес» здійснило перерахування ОСОБА_4 коштів на суму 50 грн, від одержання яких позивач відмовився.
2. Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
2.1. У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2086цс15 зроблено висновок по застосуванню статті 924 ЦК України та вказано, що «зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення. Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Пунктом 3.1 Публічної оферти про надання транспортно-експедиторських послуг відправник відповідає за всі негативні наслідки, які можуть статися з відправленням в процесі його транспортування та доставки, за умови відсутності належної упаковки відправлення або необхідних знаків спеціального маркування. А пунктом 6.3 вказаної оферти сторони договору погоджуються про те, що якщо сторонами при видачі вантажу буде виявлено пошкоджений вантаж, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вантажу в середині упаковки, покладається на відправника. Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу».
3. Згідно частини другої статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
3.1. Відповідно до частини третьої статті 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
3.2. Тлумачення частини другої статті 924 ЦК України свідчить, що законодавець не пов'язує визначення розміру збитків із тим, чи була оголошена цінність вантажу при перевезенні чи не було. За такої ситуації, незалежно від того чи було здійснено оголошення цінності, з урахуванням використання словосполучення «фактична шкода», перевізник має відшкодувати реальні збитки, що повинні визначатися на підставі правил частини третьої статті 623 ЦК України.
3.3. В певних випадках, на рівні спеціальних норм може відбуватися врахування оголошення цінності вантажу при визначенні розміру збитків (наприклад, частина третя статті 314 ГК України). Але спеціальна норма, яка б виключала застосування частини другої статті 924 ЦК України до регулювання відносин сторін спору відсутня.
4. Тому колегії суддів слід було касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати та позов задовольнити.
Суддя В. І. Крат