Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 205/10759/14-ц
провадження № 61-33149св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Прозорової М. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Позовну заяву мотивовано тим, що в ніч з 15 на 16 вересня 2014 року внаслідок знесення відповідачами зливного бачку у вбиральні належної їм квартири, відбулось залиття квартири, яка належить позивачам на праві спільної власності, що підтверджується відповідним актом комунального житлово-експлуатаційного підприємства (далі - КЖЕП). Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачам, визначений суб'єктом оціночної діяльності та складає 5 490 грн. Разом із тим їм було завдано моральну шкоду.
Оскільки відповідачі відмовляються у добровільному порядку відшкодовувати завданні залиттям та пошкодженням квартири збитки, позивачі просили суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 4 460 грн та моральну шкоду в розмірі 9 200 грн, спричинену залиттям вказаної квартири; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 1 830 грн та моральну шкоду в розмірі 9 200 грн, спричинену залиттям цієї квартири, а також стягнути судові витрати.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Басової Н. В. від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, які підтвердили б наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та завданою позивачам матеріальною шкодою. Акти залиття квартири від 17 вересня 2014 року та 28 січня 2015 року складалися без участі відповідачів.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішення Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4 460 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 9 200 грн, спричиненої залиттям квартири АДРЕСА_1, всього стягнуто 13 660грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_5 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1 830 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 9 200 грн, спричиненої залиттям квартири АДРЕСА_2, всього стягнуто 11 030 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про ненадання позивачами доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданням шкоди та діями/бездіяльністю відповідачів та щодо наявності вини відповідачів у завданні шкоди не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, оскільки з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу та положень саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачам, а ним вказане не доведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що показаннями свідків не доведено наявність шкоди, протиправних дій відповідача, також причинно-наслідкового зв'язку між діями або бездіяльністю відповідача та шкодою, спричиненою позивачам. Причина залиття вказаної квартири не встановлена.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належать 2/3 частини квартири АДРЕСА_3.
В квартирі АДРЕСА_4 зареєстровано місце проживання ОСОБА_6, якій на праві власності належить Ѕ частина цієї квартири, та ОСОБА_7
17 вересня 2014 року та 28 січня 2015 року працівниками КЖЕП «Центральний» складено акти про залиття належної позивачам квартири.
При обстеженні було виявлено, що через забитий кухонний каналізаційний випуск вода з квартири № 29 зливалася на нижню квартиру № 26, в якій залито кухню та коридор.
Звітом про оцінку ринкової вартості матеріальної шкоди, спричиненої квартирі АДРЕСА_3, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Центр оцінки майна» встановлено, що ринкова вартість матеріальної шкоди, завданої мешканцям вказаної квартири, складає 5 490 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою та другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина перша та друга статті 1166 ЦК України).
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Аналогічні роз?яснення містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Аналогічні роз?яснення викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами та доповненнями.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами встановили, що шкода завдана позивачам внаслідок залиття та пошкодження їх квартири, є такою, що завдана з вини відповідачів, а тому підлягає відшкодуванню на підставі положень статі 1166 ЦК України.
Вказане підтверджується актами від 17 вересня 2014 року та 28 січня 2015 року, відповідно до яких внаслідок недбалості мешканців квартири АДРЕСА_4 відбулося залиття квартири № 26 у цьому будинку.
Доводи касаційної скарги про недоведеність вини відповідачів у заподіянні позивачам шкоди внаслідок затоплення належної їм квартири - безпідставні, оскільки у деліктних зобов'язаннях діє презумпція вини, а відповідачі не довели свою невинуватість у заподіянні такої шкоди позивачам.
Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин обґрунтованими є висновки апеляційного суду, що відповідачі не довели, що шкоду завдано не з їх вини та не спростували визначеного суб'єктом оціночної діяльності розміру майнової шкоди, яка завдана позивачам.
Оскільки внаслідок залиття належної їм квартири позивачі зазнали душевних страждань, суд обґрунтовано зазначив, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у визначеному позивачами розміру та відповідає принципу розумності та справедливості.
При цьому суд бере до уваги, що касаційна скарга не містить доводів щодо правильності визначення судом розміру майнової та моральної шкоди.
Судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С.Ф. Хопта