03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5544/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Головіна К.І.)
від 10.09.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Власов Ю.Л., судді: Пашкіна С.А., Дідиченко М.А.)
від 06.02.2019
у справі № 910/5544/18
за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
про стягнення 9 972, 13 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5544/18 позов задоволено частково, стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 9363,77 грн основного боргу, 95,47 грн 3% річних, 447,63 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5544/18 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №910/5544/18, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 9972, 13 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України справа №910/5544/18 є малозначною.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому, з урахуванням предмета та підстави позову у даній справі, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що спір у справі становить значний суспільний інтерес та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі та відхилено доводи касаційної скарги про те, що спір у справі становить значний суспільний інтерес та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №910/5544/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №910/5544/18.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
Г.Вронська