01 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 912/2919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
від 12.03.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс"
про стягнення 223 920,81 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" звернулося 15.03.2019 до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 912/2919/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.03.2019 у справі визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" мотивована тим, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 912/2919/18 прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки обмежується право скаржника на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 12.03.2019 у справі № 912/2919/18 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2018 стало невиконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2019, якою апеляційну скаргу залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги - подання доказів сплати судового збору у сумі 5 038,22 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
18.02.2019 копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 повернулась на адресу Центрального апеляційного господарського суду із відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи приписи статті 242 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" необхідно було усунути недоліки апеляційної скарги у строк до 28.02.2019.
Скаржником не заперечується, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2019 у строк до 28.02.2019 ним не виконано, однак, вважає, що судом неправомірно повернуто апеляційну скаргу, оскільки ніякого повідомлення з відділення поштового зв?язку про необхідність отримати поштове відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" не отримувало.
Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Згідно частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статі 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт у встановлений судом в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 912/2919/18 строк не усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 надсилалась заявнику та повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.01.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79285172), а тому скаржник міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" не було позбавлене об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалося, недоліків апеляційної скарги не усунуло.
Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" висновків суду апеляційної інстанції щодо невиконання скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений законом строк не спростовують, а спрямовують суд касаційної інстанції до втручання у фактичну складову судового рішення, тобто до необхідності переоцінки висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного суду у загальному порядку після усунення недоліків.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 912/2919/18, оскільки правильне застосування апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 912/2919/18.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
В. Студенець