Постанова
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 165/1859/17
провадження № 51-10324 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030000000234, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Діхтів Володимир-Волинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання речового доказу в провадженні.
Вироком Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалено свій, яким ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 18 липня 2017 року близько 21.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зеленій в м. Нововолинську Волинської області, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, проявив недбалість, не зупинився та продовжив рух збільшуючи швидкість, виїхавши на перехрестя вулиць Миру та Зеленої, не впоравшись з керуванням, всупереч вимогам п. п. 1.10, 2.3 (б), (д), 2.4, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху виїхав на прилеглий праворуч тротуар, де допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_8 , яка від отриманих травм померла.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що не погоджується з вироком апеляційного суду щодо розміру призначеного ОСОБА_6 покарання, оскільки останній не демонструє свого щирого каяття у вчиненому злочині, ухиляється від відшкодування заподіяної шкоди. Зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги її думка щодо призначеного покарання.
Під час касаційного розгляду потерпіла ОСОБА_7 підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що вона підлягає задоволенню.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених потерпілою доводів, просив залишити її без задоволення.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 вважав, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_7 не підлягає задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду, відшкодовує моральну шкоду. У зв'язку з цим, вважає, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни.
Прокурор під час касаційного розгляду підтримав подану касаційну скаргу потерпілої та вважав, що є підстави для її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до змісту касаційної скарги, потерпіла ОСОБА_7 порушує питання про недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.
Відповідно до положень ст. 75 ККУкраїни рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_6 положеньст. 75 ККУкраїни, суд першої інстанції послався на обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій, а також думку самої потерпілої, яка просила призначити покарання ОСОБА_6 не пов'язане з ізоляцією від суспільства, оскільки претензій матеріального чи морального характеру не мала, а також було враховано обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, погодився з їх доводами, в яких заперечувалось проти застосування щодо ОСОБА_6 положеньст. 75 ККУкраїни та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі.
Мотивуючи своє рішення про призначене ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, який відповідно дост. 12 ККУкраїни є тяжким, дані про особу винного, який визнав вину, позитивно характеризується, є пенсіонером, інвалідом 2-ої групи, враховано обставини, які пом'якшують (щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди) та обтяжують покарання (вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння), а тому призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки у межах санкції ч. 2 ст. 286 ККУкраїни, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПКУкраїни.
Покарання призначене ОСОБА_6 за результатами апеляційного розгляду є співмірним характеру вчинених дій, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати покарання явно несправедливим через м'якість, як про те зазначає потерпіла в своїй касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Отже, переконливих доводів про необхідність скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції з касаційної скарги потерпілої не вбачається.
Інших доводів щодо незаконності вироку апеляційного суду, які могли би бути безумовними підставами для його скасування чи зміни, касаційна скарга не містить, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу потерпілої без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3