Ухвала
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 539/3362/17
провадження № 51-1581ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про перегляд у касаційному порядку вказаних судових рішень.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 6 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному потерпілий у своїй касаційній скарзі, вказуючи на істотні порушення процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з огляду на положення статей 412, 419 КПК України у їх взаємозв'язку не наводить.
При цьому мотивувальна частина касаційної скарги не узгоджується з прохальною її частиною, оскільки потерпілий, зазначаючи про допущені апеляційним судом істотні порушення процесуального закону, ставить вимогу про зміну оскаржуваних судових рішень.
Крім того, касаційна скарга потерпілого не містить правового обґрунтування заявлених вимог в частині вирішення цивільного позову та посилань на конкретні порушення закону, допущені судами, з огляду на які слід було б змінити оскаржувані судові рішення, як про це просить потерпілий.
Окрім вказаного, всупереч вимогам ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано копій її додатків (копій судових рішень) у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3