28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 676/333/17
провадження № 51-6852 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та засудженого на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Кельменці Чернівецької області,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року, ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 20 911 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 21 березня (за матеріалами кримінального провадження 21 вересня) 2016 року, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті довготривалих неприязних відносин з ОСОБА_10 , діючи з метою позбавлення життя останнього, умисно наніс чотири удари кулаком правої руки в голову потерпілого, спричинивши йому тілесних ушкоджень легких та середньої тяжкості, від яких останній упав на підлогу. Після чого, ОСОБА_8 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, кухонним ножем умисно завдав ОСОБА_10 дев'ять ударів у шию та грудну клітину, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_8 через невідповідність висновків суду фактичним обставинами провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять доказів вини ОСОБА_8 , а висновки судів про його винуватість ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах. Крім того, зазначає про те, що його підзахисний не переховувався від слідства, слідів злочину не знищував.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_8 , не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що вирок суду ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах. Посилається на те, що потерпілого не вбивав, обмовив себе під час слідчого експерименту через психологічний тиск зі сторони слідства. Зазначає про порушення таємниці нарадчої кімнати, до якої було запрошено представника потерпілого. Крім того, засуджений вказує, що суд неправильно зарахував до строку покарання строк його попереднього ув'язнення, просить його перерахувати, призначити покарання нижче нижчої межі та звільнити з-під варти за відбуттям покарання.
На подані касаційні скарги потерпілим ОСОБА_9 надіслано письмове заперечення, в якому він просить скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав подані касаційні скарги, просив їх задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого заперечили проти касаційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційних скаргах захисником та засудженим порушується питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_8 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Проте зазначені доводи сторони захисту суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Той факт, що засуджений вчинив умисне вбивство ОСОБА_10 підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 , даними, що містяться у протоколах огляду місця події, предметів, трупа, слідчого експерименту, результатів аудіоконтролю місця від 08 грудня 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року, висновках експертиз.
При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
З огляду на зазначене Суд уважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням.
На думку Суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.
Доводи касаційної скарги засудженого про обмовлення себе під час слідчого експерименту через психологічний тиск на слідстві не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_8 , який був забезпечений послугами захисника, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду зазначав, що недозволених методів під час збирання доказів у кримінальному провадженні до нього застосовано не було.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані про його особу.
Таким чином, суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_8 покарання за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі на строк 14 років, дотримався вимог статей 65-67 КК України, та обґрунтовано не знайшов підстав для застосування положень ст. 69 КК України, з чим і погоджується суд касаційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи, яких аналогічні доводам їх касаційних скарг, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які їхні скарги залишив без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду не може визнати обґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого про порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки дані твердження не підтверджуються ні матеріалами кримінального провадження, ні прослуханим аудіозаписом судового засідання, крім того, звертає увагу на те, що під час апеляційного перегляду таких заяв від ОСОБА_8 чи його захисника не надходило.
Разом із тим, Суд уважає слушними доводи засудженого про неправильне застосування положення ч. 5 ст. 72 КК України.
Як убачається з вироку суду, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зараховуючи до строку покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення, не врахував положень ч. 2 ст. 4, частин 1, 2 ст. 5 КК України та не застосував закон України про кримінальну відповідальність - ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року).
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив злочин до 20 червня 2017 року і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні вказаної норми закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закон № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, який передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи в розумінні ст. 5 КК України.
Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 року є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
З огляду на вищевикладенекасаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а тому судові рішення в частині зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення підлягають зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 змінити.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 19 березня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3