Ухвала
3 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 711/7541/13-к
провадження № 51-682ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 7 листопада 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 березня 2019 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 було залишено без руху у зв'язку
з невідповідністю вимогам ст. 427 КПК та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали касаційного суду прокурор ОСОБА_7 , який брав участь
у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав змінену касаційну скаргу.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 слід повернути з таких підстав.
У ст. 425 КПК закріплено право прокурора на касаційне оскарження судових рішень. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник
та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник
та заступники.
Статтею 432 КПК визначено, що відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно
з положеннями ст. 403 КПК.
За загальним правилом, визначеним у ст. 403 КПК, право змінити
та/або доповнити апеляційну скаргу має особа, яка її подала. Проте з метою недопущення випадків переривання здійснення прокуратурою функції підтримання публічного обвинувачення в суді, зокрема, у разі неможливості виконання з об'єктивних причин своїх повноважень конкретно визначеним у кримінальному провадженні прокурором, вказане правило має винятки. Так, згідно з ч. 4 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від касаційної скарги, внесеної ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.
Прокурор ОСОБА_6 протягом встановленого строку недоліків касаційної скарги не усунув. Натомість зі зміненою касаційною скаргою, після закінчення строку касаційного оскарження, звернувся прокурор ОСОБА_4 , котрий не подавав первинної касаційної скарги та за посадою не є прокурором вищого рівня,
як це визначено у ч. 4 ст. 36 КПК.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи
не знайшов підстав для його поновлення.
За таких обставин відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК суд вважає, що прокурору ОСОБА_4 слід повернути касаційну скаргу у зв'язку з її поданням після закінчення строку касаційного оскарження та прокурор не порушує питання про його поновлення.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області
від 7 листопада 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області
від 7 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 провернути прокурору ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Судді: