Ухвала
Іменем України
1 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 462/516/16-к
провадження № 51-1420ск19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 116 863 грн та моральної шкоди -12 000 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що він у вересні та листопаді 2009 року, перебуваючи в офісі АДРЕСА_2 , за обставин наведених у вироку, шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_4 на загальну суму 37 200 грн, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій на зазначену суму.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 висловлює вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Вказує про необґрунтоване задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди не в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги потерпілої та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого переконання.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190 КК не оскаржуються.
Місцевий суд при призначенні ОСОБА_5 покарання, урахував тяжкість вчиненого ним злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу винного, доповідь органу пробації, відсутність його критичного ставлення до вчиненого, поведінку під час судового розгляду провадження (ухилення від явки в судові засідання, неодноразове оголошення в розшук та накладення стягнення за неявку в судові засідання) і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання покарання у виді позбавлення волі у межах санкції закону, за яким його засуджено.
Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Верховним Судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.
Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, місцевий суд дотримався вимог ст. 127, ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та ст. 23 Цивільного кодексу України, а тому рішення в цій частині слід вважати законним та обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про часткове відшкодування моральної шкоди, суд належним чином урахував характер правопорушення, психологічний стан потерпілої ОСОБА_4 та переживання, пов'язані із вчиненням щодо неї кримінального правопорушення. Розмір стягнутої моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.
Доводи потерпілої ОСОБА_4 аналогічні за змістом доводам, які були наведені в її апеляційній скарзі. Такі доводи визнані судом апеляційної інстанції безпідставними із наведенням в ухвалі належного обґрунтування на їх спростування.
Таким чином, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 за доводами касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 немає.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3