Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 333/4576/17
провадження № 61-17123 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб'єкти оскарження: Комунарський відділ державної виконавчої служби
м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврова Катерина Анатоліївна
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Державне підприємство «СЕТАМ»
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від
22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
Короткий зміст вимог скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
Лаврової К. А., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»).
На обгрунтування доводів скарги зазначав, що у серпні 2017 року йому стало відомо про наявність на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчого провадження № 48957592 з примусового виконання виконавчого листа № 333/3667/12, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 вересня 2014 року про стягнення з нього на користь ПАТ «ПУМБ» 209 689,85 грн та 100 896,79 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 08 жовтня 2015 року становить 2 146 074,72 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1, яку на дату звернення його із скаргою на дії державного виконавця, виставлено на продаж в
ДП «Сетам».
Посилаючись на те, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Лаврова К. А. не направила йому копію постанови про відкриття виконавчого провадженням від 08 жовтня
2015 року, що свідчить про неправомірність усіх наступних виконавчих дій вчинених у рамках виконавчого провадження № 48957592, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ЛавровоїК. А. та скасувати:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня
2015 року;
- постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15жовтня 2015 року;
- постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 05квітня 2016 року та від 10лютого 2017 року;
- актопису та арешту майна від 23березня 2016 року;
- дії щодо складаннята подання заявки на реалізаціюарештованого майна від 22 травня2017 року, та саму заявку на реалізацію арештованого майна.
Також просив визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврової К. А. щодо передачі на реалізацію арештованого майна - належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1, зокрема:
-визнати недійсним та скасувати протокол електронних торгів № 273433 від 24липня 2017 року;
- визнати недійсними та скасувати акт № 48957592 про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017року;
- визнати недійсним та скасувати постанову № 48957592 про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними та скасовано рішення державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврової К. А. у виконавчому провадженні № 48957592:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня
2015 року;
- постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 жовтня 2015 року;
- постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 05 квітня 2016 року;
- постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 10 лютого 2017 року;
- акт опису та арешту майна від 23 березня 2016 року;
- заяву на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) від 22 травня 2017 року;
- постанову про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року;
- акт державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврової К. А. у виконавчому провадженні № 48957592 щодо передачі на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1
Ухвала суду першої інстанції мотивована підтвердженням доводів заявника про те, що державний виконавець у порушення вимог частини п'ятої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на дату відкриття виконавчого провадження, належним чином не повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження, не підтвердив надсилання за адресою його місця проживання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про обмеження права боржника на добровільне виконання судового рішення. Зважаючи на істотні порушення прав та законних інтересів заявника на стадії відкриття виконавчого провадження № 48957592 та накладення арешту на майно ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Лаврової К. А. про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня 2015 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 жовтня 2015 року, про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 05 квітня 2016 року та від 10 лютого 2017 року, про складання заявки на реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки) від 22 травня 2017 року, про передачу майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року, а також акта державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року, та визнання неправомірними дій державного виконавця щодо передачі арештованої квартири на примусову реалізацію.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності стягувача та доказів належного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, що є обов'язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Задовольняючи вимоги скарги у частини визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 48957592 від 08 жовтня 2015 року, суд залишив поза увагою, що копія зазначеної постанови була направлена боржнику з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» за адресою зазначеною у виконавчому документі. Відсутність у матеріалах виконавчого провадження реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції, після ознайомлення з ним ОСОБА_1 у серпні 2017 року, не може свідчити про неправомірність дій державного виконавця, оскільки термін їх зберігання складає один рік. Крім того у матеріалах виконавчого провадження містяться відомості щодо повідомлення боржника про результати оцінки предмету іпотеки та призначені електронні торги, що достовірно підтверджує його обізнаність про наявність виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець відповідно до наданих йому повноважень з метою забезпечення виконання рішення суду обгрунтовано наклав арешт на майно боржника, оголосив заборону на його відчуження, призначив експерта для участі у виконавчому провадженні, описав та арештував належне боржнику майно, зробив заявку на реалізацію арештованого майна, передав арештоване майно на реалізацію, а в подальшому передав майно боржника стягувачу за його заявою у рахунок погашення боргу, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування прийнятих ним рішень.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1,у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року та залишити в силі ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи частково вимоги заявника, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що державним виконавцем Лавровою К. А. у межах виконавчого провадження № 48957592 не було проведено усіх необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а тому вчинені нею дії та прийняті рішення є неправомірними. Судом першої інстанції установлено, що державний виконавець не відправляв постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією на адресу місця реєстрації боржника:
м. Запоріжжя, вулиця Підмосковна 4, що призвело до порушення його права на добровільне виконання судового рішення у строк наданий державним виконавцем. З урахуванням наведеного усі наступні дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам закону. Висновки апеляційного суду щодо обов'язку боржника відстежувати здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, не узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки саме державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися у тому, що сторони виконавчого провадження належним чином повідомлені про початок виконавчого провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавчий лист
№ 333/3667/12, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя
16 вересня 2014 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» 209 689,85 грн та 100 896,79 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08 жовтня 2015 року становить 2 146 074,72 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 5839157 від 13 листопада 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврової К. А. від 08 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48957592 на виконання зазначеного виконавчого документа.
09 жовтня 2015 року копію зазначеної постанови направлено боржнику
ОСОБА_1 за адресою, яка була зазначена у виконавчому листі:
АДРЕСА_3, що підтверджується супровідним листом за вих. № 26337/5.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 93334777 квартира АДРЕСА_1 станом на 01 серпня 2017 року належала на праві власності
ОСОБА_1
Після відкриття виконавчого провадження № 48957592 державним виконавцем Лавровою К. А. було накладено арешт на майно боржника та оголошенозаборону на його відчуження (постанова від 15 жовтня 2015 року), призначеноексперта для участі у виконавчому проваджені (постанова від 05 квітня
2016 року та від 10 лютого 2017 року), описанота арештовано майно (акт від
23 березня 2016 року), зробленозаявку на реалізацію арештованого майна (предметуіпотеки) (від 22 травня 2017 року), переданоарештоване майно: квартиру АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_1, на реалізацію, за заявою ПАТ «ПУМБ» переданомайно боржника стягувачу в рахунок погашення боргу (постанова від 10 серпня 2017 рокута акт від 10 серпня 2017 року).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на дату вчинення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язанийприйняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня 2015 року направлялася боржнику за адресою зазначеною у виконавчому листі, а її неотримання боржником з незалежних від державного виконавця причин не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення державного виконавця.
Доводи касаційної скарги про те, що факт неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження вплинув на можливість добровільного виконання ним рішення суду у наданий державним виконавцем строк не є переконливими, за відсутності доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_1 добровільно виконати рішенння суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5831164 від 13 листопада 2007 року.
За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, а тому з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність порушень у діях державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 жовтня
2015 року.
Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для визначення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (частина перша статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на дату винесення державним виконавцем постанови від 05 квітня 2015 року про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні).
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, державний виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Встановивши наявність у матеріалах виконавчого провадження відомостей щодо повідомлення боржника про результати оцінки предмета іпотеки та призначені електронні торги, відсутність з його сторони заперечень щодо результатів оцінки, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця щодо винесення постанов про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 05 квітня 2016 року, складання акту опису та арешту майна від 23 березня 2016 року та передачі арештованого майна (предмет іпотеки) на реалізацію від 22 травня 2017 року.
Порядок проведення реалізації арештованого майна, на дату виникнення спірних правовідносин, регулювався Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України
№ 2831/5 від 29 вересня 2016 року.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи передбачені законодавством особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.
Ураховуючи, що право власності на нерухоме майно оформлено на стягувача, ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-194цс18 та у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16.
Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є у тому числі дії та рішення державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого іпотечного майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов'язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.
Ураховуючи той факт, що подання боржником скарги на дії та рішення державного виконавця щодо визнання недійсним та скасування протоколу електронних торгів №273433 від 24 липня 2017 року, визнання недійсним та скасування акту про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від
10 серпня 2017 року, не забезпечує відновлення його порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення, вимоги ОСОБА_1 про визнання таких дій та рішень неправомірними та їх скасування підлягають залишенню без розгляду.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №1421/5229/12-ц від 04 липня 2018 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року та оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення скарги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування протоколу електронних торгів № 273433 від 24 липня 2017 року, визнання недійсним та скасування акта про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року, визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року підлягають скасуванню із залишенням цих вимог без розгляду, а в решті - залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року в частині вирішених вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування протоколу електронних торгів № 273433 від 24 липня 2017 року, визнання недійсним та скасування акту про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року, визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 року скасувати, та ухвалити у цій частині нове судове рішення про залишення без розгляду зазначених вимог ОСОБА_1.
У решті постанову Апеляційного суду Запорізької області від
22 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: Б. І. Гулько
А.С. Олійник
С. О. Погрібний
Г.І. Усик