Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 200/11545/17
провадження № 61-1284св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
представник Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі судді Каратаєвої Л. О.,
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2017 року громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», яка діє в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 26 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн, завдану неправомірною бездіяльністю Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2018 року повернуто заявнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
10 січня 2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 05 грудня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що повернення апеляційної скарги з підстав того, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, а доказів про те, що вона є адвокатом суду не надано, є порушенням права на справедливий судовий захист, що випливає з обмеження права на доступ до суду шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції через свого представника. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року поновлено Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
04 березня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
11 березня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:
Верховний Суд в оцінці оскаржуваного судового рішення врахував, що, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, реалізуючи право на апеляційне оскарження, звернулося через свого представника ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (абзац 1 підпункт 11 пункт 16-1 Перехідних положень Конституції України).
Абзацом 2 підпункту 11 пункт 16-1 Перехідних положень Конституції України встановлено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня
2014 року № 360 Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 658 передбачено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби, зокрема Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.
Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 62 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, вважаючи, що із січня 2018 року представництво юридичної особи (органу державної влади) в суді апеляційної інстанції в усіх справах здійснює виключно адвокат.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило