Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 643/5280/15-ц
провадження № 61-35750св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство «Харківводоканал»,
представники позивача: Бережна Тетяна Анатоліївна, Храпко Анна Олександрівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова в складі судді Єлізарова Є. І. від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А. від 24 жовтня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП «Харківволоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач користується житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 та не виконує своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 3 334,34 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 2011 року по 28 лютого 2015 року - 2 084 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2000 року по 28 лютого 2015 року - 943,97 грн; індекс інфляції - 268,13 грн; 3% річних від простроченої суми - 37,93 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на корить КП «Харківводоканал» заборгованість в сумі 3 334,34 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є споживачем послуг, які надає відповідач, однак вартість їх не сплачує, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до вірного висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2018 року КП «Харківводоканал» подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, у якій останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу з Московського районного суду м. Харкова № 643/5280/15-ц.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана цивільна справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що свідчить про відсутність її обов'язку по сплаті фактично наданих послуг. Разом із тим, розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без її участі, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, у зв'язку з чим не змогла скористатись своїм правом на подання заяви про застосування позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли вірного висновку про те, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення позивача від оплати спожитих послуг. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідач користується житловою площею за адресою: АДРЕСА_1, та не виконує своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Так, установивши, що відповідач є споживачем послуг, які надає відповідач, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів з відповідача.
Разом із тим, ОСОБА_3 заявила в суді апеляційної інстанції про застосування позовної давності до виниклих правовідносин.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.
Згідно зі статтею 31 ЦПК України 2004 року сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.
Як зазначено у касаційній скарзі, що також підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила суд застосувати позовну давність до виниклих правовідносин, однак суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні взагалі не надав оцінки такій заяві та не вирішив її по суті, що було його процесуальним обов'язком.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).
Проте апеляційний суд, розглядаючи справу, не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, а тому безпідставно не розглянув її заяву про застосування позовної давності, подану на стадії апеляційного перегляду справи.
Таким чином ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Крат
В. М. Коротун
В. П. Курило