Іменем України
02 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/73/19
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/73/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Ніжинської міської ради Чернігівської області
площа імені Івана Франка,1, м. Ніжин,16600
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича
АДРЕСА_1
про стягнення 130 000,00 грн
за участю
представника позивача:не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
Позивач - Ніжинська міська рада Чернігівської області, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича про стягнення 140 200,53 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки, використовував її у період з 02.09.2015 по 31.08.2018 без належних на те підстав і без сплати орендної плати. Відтак, відповідач повинен сплатити 140 200,53 грн, що є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою, які, відповідно до ст. 1212, 1214 ЦК України повинен відшкодувати позивачу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/73/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 26.02.2019.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, але повноважних представників у судове засідання не направили.
При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст.242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 04.02.2019, ухвала-повідомлення про відкладення розгляду справи по суті від 26.02.2019 направлялись відповідачу за адресою, визначеною позивачем у позовній заяві та визначеній як місце реєстрації згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1.
Зазначені ухвали були повернуті відділенням зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.12.2018 та з ухвалою-повідомленням від 15.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Ухвалою від 24.09.2018 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
В матеріалах справи наявна заява Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича, датована лютим 2019 року, відповідно до якої останній позовні вимоги Ніжинської міської ради про стягнення 140 200,53 грн безпідставно збережених коштів визнає та зазначає, що 30.01.2019 до бюджету м. Ніжина на вказаний у позовній заяві рахунок було перераховано 10 200,53 грн (а.с. 86).
При цьому, у зазначеній заяві відповідач зазначає про можливість укладення мирової угоди.
Станом на день винесення рішення сторонами не подано текст мирової угоди для затвердження судом.
Статтею 46 ГПК України зазначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Суд приймає заяву відповідача про визнання позову до розгляду, справа розглядається з врахуванням заяви відповідача.
12.02.2019 від позивача до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява № 02.1-18/251 від 08.02.2019 про зменшення позовних вимог.
Так, позивач зазначає, що 30.01.2019 ФОП Герасименком С.Я. було частково погашено заборгованість, а саме сплачено 10 200,53 грн на рахунок міського бюджету, що підтверджується інформаційною довідкою № 62 від 07.02.2019 фінансового управління Ніжинської міської ради.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи те, що позивачем заява про зменшення позовних вимог була подана у строк, визначений законом, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
Справа розглядається з врахуванням поданої заяви.
У судовому засіданні 26.02.2019 суд протокольно виніс ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 12.03.2019.
12.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява № 02.1-18/467 від 11.03.2019 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зазначає, що 21.02.2019 ФОП Герасименком С.Я. було частково погашено заборгованість, а саме сплачено 13 000,00 грн на рахунок міського бюджету, що підтверджується інформаційною довідкою № 146 від 11.03.2019 фінансового управління Ніжинської міської ради.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 117000,00 грн.
Заява позивача про зменшення позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки остання подана після початку розгляду справи по суті.
У той же час, суд приймає до розгляду в якості доказу довідку фінансового управління Ніжинської міської ради № 146 від 11.03.2019, яка підтверджує оплату відповідачем 13 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості, що є предметом даного позову.
У судовому засіданні 12.03.2019 судом оголошена перерва до 02.04.2019.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні, підписаною представником позивача та повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції про направлення ухвали-повідомлення відповідачу, № 1400043128614.
14.03.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивача № 02.1-18/480 від 13.03.2019 про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Суд приймає клопотання позивача до розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
У судовому засіданні підписана вступна та резолютивна частина рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 01.06.1999 здійснено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича.
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2018 № 134676940 з 26.06.2007 Герасименку Сергію Яковичу на праві приватної власності належить нежитлові будівлі загальною площею 6653,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 26.06.2007.
Відповідно до листа Міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 18-25.0.17-27/119-19 від 18.01.2019 земельна ділянка під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 належить до комунальної власності Ніжинської міської ради Чернігівської області. На земельну ділянку був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підприємцю Герасименку Сергію Яковичу для розміщення будівель виробничого використання в АДРЕСА_2 площею 3,2440 га, але правовстановлюючі документи відсутні.
Листом № 01/34-645 від 11.09.2018 КП «Ніжинське міжміське бюро інвентаризації» повідомило, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 є одноповерховими.
Листами № 4227/9/25-13 від 08.10.2018, № 3641/9/25-13 від 29.08.2018 Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області повідомила, що суб'єктом господарювання ФОП Герасименко С.Я., код НОМЕР_1, звітність за 2015, 2016-2018 роки з плати за спірну земельну ділянку не подавалась, нарахування з плати за вказану земельну ділянку не відбувалось, плата за землю не сплачувалась.
21.08.2018 Ніжинська міська рада звернулась до Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича з листом № 02.1-17/1975 від 21.08.2018 відповідно до якого повідомила, що станом на 20.08.2018 між Герасименком С.Я. та Ніжиснькою міською радою Чернігівської області не укладено жодного договору щодо оформлення права користування земельними ділянками, на яких розміщено належне відповідачу на праві власності майно.
Крім того, зазначеним листом запрошено відповідача прийняти участь у засіданні комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам міста Ніжина для визначення суми збитків, спричинених за фактичне використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.
Відповідач отримав зазначений лист, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1661200109023.
31.08.2018 відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам міста Ніжина, оформлене протоколом № 8.
Присутній на засіданні комісії відповідач підтвердив здійснення підприємницької діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, площею 6653,3 м2 і зазначив, що не відмовляється від сплати боргу.
Крім того, відповідач отримав попередній розрахунок з детальним поясненням по кожному нарахованому року, вказаному у розрахунку.
Листом № 02.1-18/2288 від 04.10.2018 позивач направив відповідачу розрахунок збитків, завданих власнику землі або землекористувачу від 28.09.2018 на суму 140200,53 грн.
Відповідач отримав зазначений лист і розрахунок 16.10.2018, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1661200109902.
Відповідач частково погасив заборгованість у сумі 23 200,53 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Станом на день винесення рішення судом заборгованість відповідача склала 117000,00 грн.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Нормативно-правове обґрунтування.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по АДРЕСА_2. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Відповідач у період з 02.09.2015 по 31.08.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Розмір доходу відповідача у період з 02.09.2015 по 31.08.2018 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до інформації, наданої міськрайонним управлінням у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (листи № 18-25-0.172-883/119-18 від 29.08.2018, № 18-25-0.172-979/119-18 від 26.09.2018) нормативна грошова оцінка за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 за 1 м2 склала: 2015 рік - 163,55 грн, 2016 рік - 234,37 грн, 2017 та 2018 роки - 248,43 грн.
Підпунктом 5.4.10 розділу V «Ставки плати за землю» Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 08.07.2015 за № 6-69/2015 встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем за землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд) на рівні 3% нормативної грошової оцінки.
Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 140 200,53 грн. за період з 02.09.2015 по 31.08.2018.
Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 08.07.2015 за № 6-69/2015.
В процесі розгляду справи судом відповідач частково погасив заборгованість.
Так, відповідно до заяви позивача №02.1-18/251 від 08.02.2019 про зменшення позовних вимог 30.01.2019 відповідач оплатив 10 200,53 грн.
Станом на 26.02.2019 (на день початку розгляду справи по суті) заборгованість відповідача склала 130 000,00 грн, які і просив стягнути позивач (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
21.02.2019 відповідачем було частково погашено заборгованість у сумі 13 000,00 грн, що підтверджується довідкою Фінансового управління Ніжинської міської ради № 146 від 11.03.2019.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 13 000,00 грн підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
Станом на день винесення рішення судом відповідач доказів сплати 117 000,00 грн не надав.
З огляду на викладене ФОП Герасименко С.Я. як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 117 000,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до п. 4 ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.
14.03.2019 від позивача надійшло клопотання № 02.1-18/480 від 13.03.2019 про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Платіжним дорученням № 161 від 19.12.2018 позивачем було сплачено 2 103,01 грн судового збору.
Як встановлено вище, суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог від 08.02.2019 № 02.1-18/251.
В результаті зменшення позовні вимоги позивача склали 130 000,00 грн.
Крім того, судом закрито провадження у справі в частині стягнення 13 000,00 грн.
Таким чином, клопотання позивача підлягає задоволенню. Позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 153,01 грн судового збору як надлишково сплаченого та 195 грн - у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині вимог.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1755,00 грн.
Керуючись ст. 129, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Ніжинської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34644701 до Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича, ОКПП НОМЕР_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 130 000 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Герасименка Сергія Яковича, АДРЕСА_1, ОКПП НОМЕР_1 на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області, площа імені Івана Франка,1, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ 34644701, 117 000 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 1 755 грн судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 13 000 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
5. Повернути Ніжинській міській раді Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34644701 з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 348,01 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 161 від 19.12.2018, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 927/73/19 Господарського суду Чернігівської області.
6. Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 03.04.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен