ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2019Справа № 19/61
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 264 771, 04 грн
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Бондаренко Г. П.
Суддя Картавцева Ю.В.
Суддя Івченко А.М.
Секретар Коваленко О. В.
За участю представників:
Від позивача: Жигало І. Б., довіреність № 64/18 від 21.12.2018;
Від відповідача: Гаврись Я. Б., довіреність № 316/22 від 02.07.2018.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення 282 615 663, 76 грн боргу та 47 975 987, 22 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за договором на постачання природного газу № 10 від 06.04.1999.
Ухвалою суду від 25.12.2001 було порушено провадження у справі № 19/61 та призначено її розгляд на 06.02.2002, зобов'язано сторін надати певні документи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2002 зупинено провадження у справі № 19/61 до вирішення Господарським судом м. Києва пов'язаної справи № 23/516-б.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.04 було поновлено провадження у справі № 19/61, призначено її розгляд на 14.09.2004, в подальшому розгляд справи відкладався.
Ухвалою від 01.12.2011 призначено колегіальний розгляд даної справи, у зв'язку з чим розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Шевченком Е.О. доручено здійснювати розгляд справи колегії суддів у наступному складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), Картавцева Ю.В., Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 зупинено провадження у справі № 19/61 до вирішення пов'язаної з нею справи № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго".
30.07.2018 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
02.08.2018 на підставі розпорядження щодо призначення автоматизованого розподілу судових справ № 05-23/1352 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018 призначено суддею-доповідачем Бондаренко Г. П., склад колегії суддів Картавцева Ю.В., Івченко А.М.
Господарським судом у складі колегії судді головуючий суддя - Бондаренко Г. П., судді Картавцева Ю. В. та Івченко А. М. справа прийнята до їх провадження, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2018, про що було винесено відповідно ухвалу.
31.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
03.09.2018 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитого газу у сумі 264771, 04 грн.
В судовому засіданні 04.09.2018 Судом було: відмовлено Публічному акціонерному товариству "Центренерго" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі; відкладено розгляд заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зменшення позовних вимог та вирішення питання щодо її прийняття до розгляду до наступного судового засідання; відкладено підготовче засідання по справі на 19.09.18 о 12:30 год; надано відповідачу можливість подати до матеріалів справи письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.
Крім того, в ухвалі від 04.09.2018 Судом зазначено, що в подальших процесуальних документах належить зазначати найменування відповідача як Публічне акціонерне товариство "Центренерго".
17.09.2018 від відповідача через відділ канцелярії господарського суду надійшла заява про відмову у прийнятті заяви позивача про зменшення позовних вимог, оскільки остання має очевидні ознаки зміни підстав та предмету позову. Позивач, на думку відповідача змінює в своїй заяві матеріально - правову вимогу із стягнення боргу по договору № 10-240 від 06.04.1999 та пені за період з 04.06.2001 по 04.12.2001 на стягнення пені за період з 11.07.2011 по 24.11.2011 та одночасно змінює обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача, це, зокрема, укладання додаткової угоди № 5 від 01.11.2002 до договору, якою встановлено графік погашення заборгованості та змінено порядок та спосіб проведення розрахунків.
В судовому засіданні 19.09.2018 Суд прийняв до розгляду заяву Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зменшення позовних вимог, оцінивши її як заяву про зміну предмету позову та оголосив перерву в підготовчому засіданні на 04.10.2018. В подальшому розгляд справи здійснювався Судом відповідно до вимог, заявлених 03.09.2018.
01.10.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
В судовому засіданні 04.10.2019 позивач подав відповідь на відзив, Суд в засіданні оголосив перерву до 20.11.2018.
22.10.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відзив.
Судове засідання 20.11.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю. В. у відпустці. У зв'язку з виходом судді Картавцевої Ю. В. з відпустки, 29.11.2018 Суд призначив підготовче засідання у справі на 18.12.2018, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 ухвалено передати справу № 19/61 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення 330 591 650, 98 грн для розгляду складу суду, в провадженні якого перебуває справа № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (суддя Пасько М.В.)
Проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 (суддя Пасько М.В.) передано справу №19/61 для розгляду колегії суддів Господарського суду міста Києва Бoндаренко Г. П., Картавцевої Ю.В., Івченка А.М. у зв'язку з відсутністю правових підстав для розгляду справи № 19/61 в межах справи № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
04.02.2019 Суд прийняв до свого провадження справу № 19/61 та призначив підготовче засідання по справі на 26.02.2019.
Судове засідання призначене на 26.02.2019 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. на лікарняному.
Ухвалою - повідомленням від 04.03.2019 Суд викликав сторін для участі в судовому засіданні по справі на 21.03.2019.
В судове засідання 21.03.2019 сторони прибули.
Суд за згодою сторін закрив в судовому засіданні 21.03.2019 підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на той самий день, про що протокольно постановив відповідну ухвалу.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 06.04.1999 Дочірня компанія "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якої є позивач), як постачальник уклала з Відкритим акціонерним товариством "Центренерго" (правонаступником якого є відповідач), як покупцем договір на постачання природного газу №10-240 (далі за текстом - договір). Згідно з цим договором, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами, Дочірня компанія "Торговий дім "Газ України" в 1999 році передає, а ВАТ "Центренерго" приймає на умовах франко-кордон України з Російською Федерацією та оплачує природний газ в обсязі 2 224 382 000,00 куб. м, в тому числі по кварталам:
- І квартал - 601 830 000,00 куб. м.,
- II квартал - 470 000 000,00 куб. м,
- III квартал - 514 332 000,00 куб. м,
- IV квартал - 638 220 000,00 куб. м. (п.п. 1.1.; 2.1. договору).
Поставка газу здійснювалася за ціною 242,00 гривні за 1000,00 куб. м. імпортованого природного газу та 252,00 гривні за 1000,00 куб. м. газу власного видобутку (п. 4.2. договору).
Розрахунки ВАТ "Центренерго" з ДК "Торговий дім "Газ України" повинно було здійснювати шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму газу, що був поставлений у звітному місяці:
за січень-лютий 1999 року - протягом 25 (двадцяти п'яти днів) після підписання договору;
за інші місяці 1999 року - до 25 (двадцять п'ятого) числа наступного за звітним місяця (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору, за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п. 5.1. договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Протягом січня - листопада 1999 року відповідачеві було передано 2 168 705 000,00 куб. м природного газу загальною вартістю 525 503 944,04 гривень, зокрема, по місяцях: за січень - 307 252,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 74 354 984,00 грн; за лютий - 149 272,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 36 123 824,00 грн; за березень - 91 376,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 22 112 992,00 грн; за квітень - 72 131,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 17 455 702,00 грн; за травень - 70 940,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 17 167 480,00 грн; за червень - 72 717,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 17 597 514,00 грн; за липень - 197 206,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 47 723 852,00 грн; за серпень - 67 733,404 тис. куб. м за ціною 252,00 грн (газ власного видобутку) на суму 17 068 817,81 грн; за серпень - 186 598,596 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 45 156 860,23 грн; за вересень - 263 267,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 63 710 614,00 грн; за жовтень - 320 858,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 77 647 636,00 грн; за листопад - 369 354,0 тис. куб. м за ціною 242,00 грн на суму 89 383 668,00 грн.
Вказані обсяги газу підтверджуються актами приймання-передачі газу, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.2. договору, проведено дооцінку вартості газу на суму 193432658,30 грн. Крім того, за наслідками здійснених залікових та бартерних операцій проведено дооцінку вартості газу (ПДВ 20%) на суму 20 333 333,33 грн. Вказані суми дооцінок погоджені відповідачем в актах звіряння розрахунків по договору, копії яких наявні в матеріалах справи.
Станом на 01.11.2001 відповідач розрахувався на суму 556 654 271, 91 грн. Зокрема, оплата була здійснена: в травні 1999 року - 15 316 000,00 грн; в червні 1999 року - 4 715 900,00 грн; в серпні 1999 року - 73 092 230,18 грн; в листопаді 1999 року - 6 260 135,60 грн; в грудні 1999 року - 3 106 000,00 грн; в січні 2000 року - 109 000,00 грн; в лютому 2000 року -102 000 000,00 грн; в березні 2000 року - 289 458 022,99 грн; в квітні 2000 року - 20 000 000, 00 грн; в вересні 2000 року - 14 934 350, 62 грн; в листопаді 2000 року - 275 473, 90 грн, в грудні 2000 року - 19 787 158, 62 грн; в квітні 2001 року - 7 600 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2001 порушено справу № 23/516-б про банкрутство ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» за заявою Закритого акціонерного товариства «Енергопром» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно інформації, яка міститься в базі «Діловодство спеціалізованого суду. ДСС» 05.04.2002 у справі № 23/516-б було затверджено мирову угоду, у зв'язку з чим було припинено провадження у справі про банкрутство у відповідності до п. 5 ст. 40 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
01.11.2002 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як правонаступником Дочірньої компанії «Торговий дім «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» було укладено Додаткову угоду № 5 до договору (далі за текстом - додаткова угода), в якій сторони погодили, що:
- заборгованість покупця за спожитий за договором природний газ на дату укладання даної додаткової угоди становить 20160118, 33 грн (п. 1 додаткової угоди);
- покупець зобов'язується перерахувати суму заборгованості, визначену в п. 1 додаткової угоди, грошовими коштами рівномірними щомісячними платежами до 10 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2002 року до 10 жовтня 2011 року на консолідований розподільний рахунок постачальника, за графіком наведеним у додатку № 1 до додаткової угоди, який є її невід'ємною частиною (п. 2 додаткової угоди).
В додатку № 1 до додаткової угоди сторони погодили графік погашення заборгованості, згідно якого покупець погашає заборгованість рівномірними щомісячними платежами в розмірі 1 862 594, 00 грн в період з листопада 2002 року по вересень 2011 року включно, та в жовтні 2011 року погашає 1 862 560, 33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б за заявами Державного підприємства «Ровенькиантрацит» Міністерства палива та енергетики України та Полтавського акціонерного банку «Полтава - банк» про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" заявилось у справу про банкрутство ВАТ „Центренерго" до Господарського суду м. Києва із грошовими вимогами до ВАТ „Центренерго" (заява № 31/10-5349 від 27.04.2006) по договору № 10-240 від 06.04.1999 у розмірі 103 984 402, 55 грн.
За наслідками попереднього засідання по справі про банкрутство №15/76-б-43/624-б було затверджено реєстр вимог кредиторів, в тому числі було відмовлено у визнанні кредиторських вимог ДК "Газ України" по договору № 10-240 від 06.04.1999, про що було винесено ухвалу від 17.11.2015. Підставою для відмови у включенні кредиторських вимог ДК "Газ України" було повне погашення заборгованості до договору № 10-240 від 06.04.1999 за графіком погодженим сторонами в додатковій угоді.
При цьому, згідно протоколу комісії з питань списання заборгованості № 2 від 24.11.2011 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011, Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319 від 12.05.2011 (копія наявна в матеріалах справи) було списано останню заборгованість відповідача за природний газ (реструктуризовану) на загальну суму 7 066 203, 67 грн. Вказана заборгованість була частково списана за липень 2011 року (1 478 455, 34 грн) та в повному розмірі за період серпень - жовтень 2011 року.
Позивач зазначає, що відповідачем були порушені терміни виконання зобов'язань відповідно до графіку погашення заборгованості, оскільки останній платіж повинен був надійти на рахунок позивача у строк 10.10.2011, проте платежі за липень 2011 частково та за серпень - жовтень 2011 року повністю сплачені не були, а заборгованість за ними була списана лише 24.11.2011.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача, про стягнення з останнього 264 771, 04 грн пені відповідно до п. 6.1. договору за несвоєчасну оплату спожитого газу за період прострочення з 11.07.2011 по 24.11.2011.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що в період з 11.07.2011 по 24.11.2011, за який позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення грошового зобов'язання, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою від 09.02.2004 по справі № 15/76-б, протягом дії якого не нараховується неустойка. Також відповідач вказував, що за вимогами позивача про стягнення пені за період прострочення з 11.07.2011 по 24.11.2011 сплив строк позовної давності та що позивачем неправильно здійснений розрахунок пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Договір на постачання природного газу № 10-240 від 06.04.1999 та додаткова угода № 5 від 01.11.2002 до нього укладені до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, і зобов'язання за ним продовжували існувати до 24 листопада 2011 року, відтак до правовідносин сторін застосовуються положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 та Господарського кодексу України від 16.01.2003.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК україни), ст. 173 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 525 503 944,04 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений газ на умовах договору, проте допустив наявність заборгованості. Відповідно до умов додаткової угоди відповідач зобов'язався перерахувати суму заборгованості, в розмірі 201 160 118, 33 грн, грошовими коштами рівномірними щомісячними платежами до 10 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2002 року до 10 жовтня 2011 року на консолідований розподільний рахунок постачальника, за графіком наведеним у додатку № 1 до додаткової угоди - рівномірними щомісячними платежами в розмірі 1 862 594, 00 грн в період з листопада 2002 року по вересень 2011 року включно, та в жовтні 2011 року -1 862 560, 33 грн.
Як встановлено в ухвалі Господарського суду міста Києва по справі №15/76-б-43/624-б від 17.11.2015 за графіком погодженим сторонами в додатковій угоді мало місце повне погашення заборгованості. Вказані обставини у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за природний газ (реструктуризовану за додатковою угодою) на загальну суму 7 066 203, 67 грн було списано на підставі протоколу комісії з питань списання заборгованості № 2 від 24.11.2011, а саме за липень 2011 року - 1 478 455, 34 грн, за серпень 2011 року - 1 862 594, 00 грн, за вересень 2011 року - 1 862 594, 00 грн та за жовтень 2011 року - 1 862 560, 33 грн.
Отже, відповідачем його зобов'язання за договором та додатковою угодою були виконані з порушенням графіку встановленого сторонами в додатковій угоді.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 6.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п. 5.1. договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Отже, в цілому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та договору.
Проте, 09.02.2004 господарським судом було порушено справу про банкрутство відповідача, у даній справі та введено, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження по справі.
Відповідно до ч. 4, 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд України у постанові від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011 зазначив, що вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Отже, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 922/2395/16, від 11.01.2017 у справ № 922/1986/16.
Отже, неустойка за невиконання боржником грошових зобов'язань не нараховується в період дії мораторію в силу прямої заборони законом.
На даний час, розгляд справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Центренерго» триває, а саме триває стадія процедури розпорядження майном та оскарження кредиторами затвердженого ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2015 реєстру вимог кредиторів. Таким чином, введений судом мораторій діє по сьогоднішній день, а отже і діє заборона на нарахування неустойки (штрафу, пені). При цьому, заборона на нарахування неустойки триває протягом дії періоду мораторію та поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.
Виходячи із вищевикладеного, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) за неналежне виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.
Крім того, Суд погоджується з відповідачем стосовно доводів останнього, щодо спливу строку позовної давності за вимогами позивача про стягнення пені.
Адже, відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 257, 258 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до додаткової угоди покупець зобов'язався перераховувати суму заборгованості рівномірними платежами до 10 числа кожного місяця, за графіком встановленим сторонами в додатку № 1 до додаткової угоди. Таким чином строки виконання за зобов'язаннями по сплаті щомісячних платежів за липень 2011 року - жовтень 2011 року спливли 10.07.2011, 10.08.2011, 10.09.2011 та 10.10.2011 відповідно. А із вимогами про стягнення пені за порушення таких зобов'язань позивач звернувся до Суду лише 03.09.2018, тобто зі спливом строку позовної давності.
Проте, згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Тобто, відмова у позові з підстав пропущення строку позовної давності можлива лише у випадку, якщо судом буде встановлено наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки, позовні вимоги позивача не доведені, що є самостійною підставою для відмови в позові, Суд вважає, що не має підстав для відмову у позові через пропуск строку позовної давності.
Щодо доводів відповідача стосовно невірного розрахунку суми пені, то з огляду на встановлення Судом відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильність розрахунку пені здійсненого позивачем Судом не оцінюється.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача пені за період прострочення грошового зобов'язання в період з 11.07.2011 по 24.11.2011 позивачем в позовній заяві не доведено, і під час розгляду справи Судом не встановлено.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, літера «Є»; ідентифікаційний код 22927045) відмовити повністю.
2. Покласти державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.04.2019.
Головуючий суддя Г. П. Бондаренко
Суддя Ю. В. Картавцева
Суддя А. М. Івченко