29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" березня 2019 р. Справа № 924/59/19
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Гладій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця Куйбіди Володимира Віталійовича с. Мала Вільшанка, Білоцерківського району, Київської області
до державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково - виробничого центру "Соя" Національної Академії Аграрних наук України" с. Пасічна, Старосинявського району, Хмельницької області
про стягнення 12918,89 грн.
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 12918,89 грн. з яких 10000,00 грн. основного боргу, 1918,50 грн. пені відповідно до договору №21/08/2 від 21.08.2018р., 160,43 грн. 3% річних та 839,96 грн. індексу інфляції згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання в якому просить справу розглядати без участі представника за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні повідомив, що з позивачем розрахувався повністю щодо стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між фізичною особою - підприємцем Куйбідою Володимиром Віталійовичем с. Мала Вільшанка, Білоцерківського району, Київської області (позивач - Продавець) та державним підприємством "Дослідне господарство "Пасічна" Науково - виробничого центру "Соя" Національної Академії Аграрних наук України" с. Пасічна, Старосинявського району, Хмельницької області (відповідач - Покупець) укладено договір №21/08/2 від 21.08.2018р., за умовами п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: товари для тваринництва.
Згідно п. 2.1 договору, термін поставки на кожну партію товару узгоджується окремо, за попередньою домовленістю сторін.
Відповідно до р.3 договору, ціна товару попередньо узгоджується сторонами та вказується в рахунках та накладних продавця. Загальна сума договору, складається з суми зазначеної у видаткових накладних, виписаних в період дії договору.
Згідно п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п. 5.1 даного договору, приймання товару здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що з дати прийняття товару покупець відмовляється від претензій до продавця з приводу якості та кількості товару.
Згідно п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2018р., але в будь-якому випадку, до остаточного виконання умов даного договору.
Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати чи терміну доставки товару.
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Позивач на виконання умов договору №21/08/2 від 21.08.2018р., по видатковій накладній №427 від 21.08.2018р., передав відповідачу товару на загальну суму 14482,00 грн.
Позивач відповідачу виставив рахунок №424 від 21.08.2018р. на оплату товару по замовленню на суму 14482,00 грн.
Відповідач з позивачем розрахувався частково на суму 4482,00 грн. Таким чином, станом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 10000,00 грн.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 21.08.2018р. по 14.01.2019р. в сумі 1918,50 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 12918,89 грн., з яких 10000,00 грн. заборгованості, 1918,50 грн. пені, 839,96 грн. інфляційних втрат, 160,43 грн. 3% річних.
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
21.08.2018р. між позивачем та відповідачем укладено договір №21/08/2.
На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято за видатковою накладною №427 від 21.08.18р. товар на загальну суму 14482,00 грн..
Відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений договором виконав частково на суму 49774,12 грн.
У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Після подання позову, відповідач перерахував позивачу заборгованість в сумі 10000,00 грн. боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №157 від 12.03.2019р. на суму 6000,00 грн., №29 від 22.01.2019р. на суму 4000,00 грн.
На підставі викладеного, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості належить припинити.
Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням п. 7.1 договору, за порушення умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати чи терміну доставки товару.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1918,50 грн. - пені за період з 21.08.2018р. по 14.01.2019р.
За таких обставин, враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 1905,01 грн., у зв'язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені. В позові, в частині стягнення з відповідача пені на суму 13,49 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 160,43 грн. за період з 21.08.2018р. по 14.01.2019р. та 839,96 грн. нарахувань індексу інфляції за період з серпня 2018 р. по грудень 2018р.
Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 159,24 грн., у зв'язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахувань 3% річних. В позові, в частині стягнення з відповідача нарахувань 3 % річних на суму 1,19 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 601,44 грн., у зв'язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахувань інфляції. В позові, в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції на суму 238,52 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
У підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №10/1 від 10.01.2019р., укладений між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро „Поліщук та партнери". У п. 1.1 договору зазначено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу, зокрема: проконсультувати з приводу стягнення боргу з державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України, підготувати позовну заяву з додатками до господарського суду Хмельницької області про стягнення суми основного боргу, пені, 3 % річних, індексації.
Відповідно до п. 2.1 договору, клієнт надає адвокатському бюро всі необхідні документи для виконання даного договору.
Клієнт зобов'язується оплатити послуги адвокатського бюро у розмірі, порядку та строки визначені в цьому договорі (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору, передбачено, що адвокатське бюро зобов'язується використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта, клієнт надає адвокатському бюро всі права для належного виконання договору, за виключенням відмови від позову.
Відповідно до п. 3.1 даного договору, за виконання послуг, передбачених п.1.1 цього договору, клієнт зобов'язується сплатити адвокатському бюро кошти в сумі 2500 гривень, протягом одного дня з моменту підписання даного договору.
У матеріали справи надано ордер серії КС №250027, виданий 10.01.2019р. адвокатським бюро "Поліщук та партнери" адвокату ОСОБА_3 на надання правової допомоги фізичній особі - підприємцю Куйбіді В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №10/1 від 10.01.2019р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3202/10 від 18.01.2007 р., виданого ОСОБА_3 та копію платіжного доручення №269 від 11.01.2019р. про сплату ФОП Куйбідою В.В. на рахунок АБ "Поліщук та партнери" 2500,00 грн. за підготовку та подання до господарського суду позовної заяви до державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України.
Відповідно до копії акта наданих послуг від 14.01.2019р. за договором №10/1 від 10.01.2019р. сторони визначили, що адвокатський бюро «Поліщук та партнери» надано правничу допомогу в повному обсязі, зокрема: проконсультовано з приводу стягнення боргу з державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України, підготовлено позовну заяву з додатками до господарською суду Хмельницької області про стягнення суми основного боргу, пені, 3 % річних, індексації.
Згідно п.п. 2, 3 даного акту, позивач прийняв вказані послуги та оплатив вартість послуг в сумі 2500,00 грн., які попередньо були сплачені 11.01.2019 року.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи подані на підтвердження понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи - підприємця Куйбіди Володимира Віталійовича с. Мала Вільшанка, Білоцерківського району, Київської області до державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково - виробничого центру "Соя" Національної Академії Аграрних наук України" с. Пасічна, Старосинявського району, Хмельницької області про стягнення 12918,89 грн. задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково - виробничого центру "Соя" Національної Академії Аграрних наук України" (31414, с. Пасічна, Старосинявського району, Хмельницької області, вул. Радгоспна,3, код 00704391) на користь фізичної особи - підприємця Куйбіди Володимира Віталійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1905,01 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ять гривень 01 коп.) пені, 159,24 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень 24 коп.) 3% річних, 601,44 грн. (шістсот одна гривня 44 коп.) індексу інфляції, 1883,35 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят три гривні 35 коп.) судового збору та 2500 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу припинити.
В частині стягнення 238,52 грн. індексу інфляції, 13,49 грн. пені, 1,19 грн. 3% річних відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст складено 03.04.2019р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (АДРЕСА_1) (реком. з повід.)
3 - відповідачу (31414, с. Пасічна, Старосинявського р-ну, Хмельницької обл., вул. Радгоспна,3)(реком. з повід.)