27 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/525/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54А, 46006
про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в загальній сумі 24901687,97 грн.
За участю представників сторін від:
позивача: не з'явився.
відповідача: ОСОБА_2, довіреність, № 37 від 14.01.2019.
Суть справи:
Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось 13.12.2018 до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" 24 901 687,97 грн., з яких: 10 706 123,18 грн пеня, 3 257 917,79 грн 3% річних та 10 937 647,00 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №16-447-Н від 22.08.2017 в частині оплати поставленого йому (відповідачу) природного газу в зв'язку з чим відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані 10 706 123,18 грн пені, 3 257 917,79 грн 3% річних та 10 937 647,00 грн інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2019 на 15:30 год., яке неодноразово відкладалося востаннє на 11.02.2019 на 15:00 год.
Ухвалою суду від 11.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2019 року на 15:30 год.
11.03.2019 суд ухвалою поновив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву №б/н від 25.02.2019 (вх. № 3725 від 04.03.2019). Продовжив строк розгляду справи № 921/525/18 та відклав розгляд справи на 27 березня 2019 року на 11 год. 30 хв.
Позивач участі представника в судовому засіданні 27.032019 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).
Відповідач у відзиві на позов №б/н від 25.02.2019 та його представниця в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили повністю. Пояснив, що не заперечує факту передачі природного газу від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Тернопільоблгаз" на суму 1 728 131 317,69 грн, що підтверджується актами приймання-передачі. Просить суд врахувати, що розрахунки за отриманий газ протягом жовтня 2016 - березня 2017 років ТОВ "Тернопільоблгаз" провів у повному обсязі на загальну суму 1 728 131 317,69 грн. грн., з яких: 31 737 728,86 грн за рахунок власних коштів та 1 696 393 588,83 грн за рахунок коштів отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій" на підставі спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків та Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 p., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Звертає увагу що позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у зв'язку з порушенням відповідачем умов договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за березень 2017 року, зокрема за період з 30.06.2017 р. по 19.07.2017 р. на суму 217 000 000,00 грн., а за період з 20.07.2017 р. по 26.02.2018 р. на суму 159 000 000,00 грн. Представниця відповідача вважає таке нарахування необґрунтованим, оскільки між сторонами за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Департаменту фінансів Тернопільської облдержадміністрації, укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 2117 від 12 квітня 2017 року, предметом якого є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20. Спільне протокольне рішення було підписане сторонами спору вже після укладення договору купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016 з його умовою з п. 6.1. про те, що таке рішення не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. При цьому на момент підписання спільного протокольного рішення сторони усвідомлювати існування в п. 6.1. Договору умови про те, що це протокольне рішення не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, але підписали протокольні рішення з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами протягом 1 дня з часу із зарахування на рахунок. Вважає, що п. 6.1. Договору стосується лише строків розрахунків власними коштами відповідача, що сторонами і враховувалося при підписанні спільних протокольних рішень. Таким чином, встановлюючи у спільному протокольному рішенні чітку умову про одноденний строк розрахунку бюджетними коштами за газ, позивач очікував її виконання від відповідача, не поставив питання про її недійсність через невідповідність умовам п. 6.1. договору між сторонами від 22.08.2016, прийняв бюджетні кошти в погашення боргу за газ, а тому спільне протокольне рішення є доказом зміни за згодою сторін порядку і строку проведення розрахунків за поставлений за Договором природний газ бюджетними коштами. Звертає увагу суду на те, що бюджетні кошти були спрямовані відповідачем на рахунок позивачав одноденний термін після їх отримання від розпорядників бюджетних коштів, а тому зазначені кошти як оплата за газ не є простроченими. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представниці відповідача, господарським судом встановлено наступне:
22.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі начальника Департаменту реалізації газу ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності 13.06.2016р. №14-96 (далі Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" в особі заступника директора ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 24.06.2015 №2356 (далі Покупець), керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постанови КМУ від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", іншими нормативними актами, укладено договір №16-447-Н на купівлю-продаж природного газу та додаткові угоди до нього №1 від 28.10.2016, №2 від 28.11.2016 та №3 від 20.01.2017 (надалі - Договір). Відповідно до Договору сторони взяли на себе зобов'язання: Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п.1.1. Договору).
Природний газ, що передається за Договором, використовується Покупцем виключно постачання побутовим споживачам (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 20.01.2017) сторони погодили, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 319 484,572 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень 26071,514; листопад 47278,161; грудень 59134,897; січень 80000,000; лютий 55000,000 та березень 52000,000.
Обсяги природного газу, які планується передати згідно Договору, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п.3.3 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016) Договору Покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016), сторони погодили, що ціни за 1000 куб.м. природного газу, який передається за Договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становить 4919,30 грн. за 1000 куб.м. природного газу, крім того ПДВ 20 відсотків.
Згідно п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016) оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсації, затвердженим постановою КМУ від 11.01.205 №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
У разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016)).
Пунктом п.11.1 сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
На виконання умов укладених між сторонами договору №16-447-Н від 22.08.2016, позивач за період з жовтня 2016р. по березень 2017р. поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 на суму 153 894 932,84 грн, листопад 2016 на суму 279 073 528,75 грн, грудень 2016 на суму 349 061 470,01 грн, січень 2017 на суму 401 421 277,55 грн, лютий 2017р. на суму 319 727 044,99 грн, березень 2017р. на суму 224 953 063,55 грн, підписаними представниками сторін та завіреними печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу в строки, обумовлені у договорі, виконував несвоєчасно, зокрема допустивши прострочення оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим ним нараховано та заявлено до стягнення 10 706 123,18 грн пені, 3 257 917,79 грн 3% річних та 10 937 647,00 грн інфляційних нарахувань.
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №16-447-Н від 22.08.2016.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Тернопільоблгаз" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище Договору.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №16-447-Н від 22.08.2016р. в повному обсязі. Натомість, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку.
Водночас, судом встановлено, що між сторонами підписувалося Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за №2117 від 12.04.2017 (надалі - Спільне протокольне рішення). Цим документом був змінений порядок і строки розрахунків, передбачені Договором. Спільне протокольне рішення має всі ознаки цивільно-правової угоди: передбачає предмет, порядок проведення взаєморозрахунків, зобов'язання і відповідальність сторін. У п.5.1. Статті 5 Спільного протокольного рішення зазначається, що всі спірні питання, що можуть виникнути між сторонами, вирішуються в порядку, встановленому законодавством, тобто, в судовому порядку. Вже один цей пункт свідчить, що сторони мали на увазі надати документу обов'язкової сили, тобто, силу договору. Про це ж свідчить і Стаття 6 - Реквізити сторін, де зазначені всі ідентифікуючі юридичну особу ознаки. Спільні протокольні рішення підписані керівниками і головними бухгалтерами підприємств, підписи скріплені печатками.
Звертає на себе увагу п.5.3. Спільних протокольних рішень, в якому сказано: "Це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування". Отже, має місце правочин під умовою (ст.216 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.216 ЦК особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ця відкладальна обставина (проведення відповідного фінансування) в дійсності настала, що не оспорюється сторонами, відповідно, змінилися права і обов'язки, а саме, строки оплати.
Правова природа Спільних протокольних рішень аналізувалася Верховним Судом у постанові по справі №922/1010/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" від 12 червня 2018 року. Верховний Суд дійшов наступного висновку:
Підписавши … спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором … Таким чином, для застосування санкцій, передбачених … договором та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858, від 10.05.2018 у справі №908/2322 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.
Отже, Верховний Суд, висновки котрого щодо застосування права, викладені у постановах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, (ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") висловився в тому розумінні, що Спільними протокольними рішеннями змінюється строк виконання зобов'язань, передбачений раніше укладеними між сторонами договорами. За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в позові.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 236-238, 240 ГПК України, господарський суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Суддя Ю.О. Чопко
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2019 року.