ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2019Справа № 910/10029/18
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Коваленко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18; 17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 166)
До Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, просп. Комарова, 7)
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36) та
2) Головне управління Державної казначейської служби Україні в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а)
Про стягнення 32 073 146, 07 грн
Представники сторін:
Від позивача: Чорноморець Я.А довіреність № 3798 від 10.12.2018;
Від відповідача: Кучма Л.В. довіреність № 051/6649-010 від 14.05.2018;
Від третьої особи-1: Аввакумова Ю. О., довіреність № 054-9-08/107 від 15.01.2019;
Від третьої особи-2: Бублікова Ю. Б., довіреність б/н б/д.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 32073146,07 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання вимог законів України, позивачем надано відповідачу в період з 01.12.2016 до 01.06.2018 телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на суму 32 073 146, 07 грн, проте останній надані телекомунікаційні послуги не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до Суду. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/10029/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.09.2018.
Ухвалою від 04.09.2018 судом було відкладено підготовче судове засідання на 25.09.2018.
24.09.2018 від відповідача надійшли клопотання, в яких відповідач просив Суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.
24.09.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.
25.09.2018 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 910/10029/18.
В судовому засіданні 25.09.2018 Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, відклав підготовче судове засідання на 30.10.2018 та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про що постановив відповідну ухвалу.
22.10.2018 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив у справі № 910/10029/18.
Від відповідача 29.10.2018 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.
В судовому засіданні 30.10.2018 Суд відклав підготовче засідання на 13.11.2018, про що постановив відповідну ухвалу.
31.10.2018 від Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення.
31.10.2018 від Головного управління Державної казначейської служби Україні в місті Києві надійшли пояснення на позовну заяву.
Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 Судом було повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 13.11.2018 не відбудеться, призначено розгляд справи на 27.11.18.
09.11.2018 через відділ діловодства суду від Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.11.2018 від позивача до суду надійшли заперечення на заперечення.
В судовому засіданні 27.11.18 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.
12.12.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 18.12.2018 Суд оголошував перерву до 22.01.2019.
26.12.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
В судовому засіданні 22.01.2019 оголошувалася перерва до 26.02.2019.
Судове засідання призначене на 26.02.2019 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 Судом було повідомлено сторін про те, що розгляд справи призначено на 21.03.2019.
В судове засідання 21.03.2019 учасники справи прибули.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідач та треті особи - 1, 2 проти задоволення позовних вимог заперечили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ПАТ «Укртелеком», відокремленим підрозділом якого є Київська міська філія ПАТ «Укртелеком» є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. В своїй діяльності ПАТ «Укртелеком» керується нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про телекомунікації» та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295.
Відповідач - Департамент соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.
У період з 01.12.2016 до 01.06.2018 позивач надавав послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги) споживачам, які проживають на території міста Києва та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, на суму 32073146, 07 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Позивач також складав акти звіряння за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між Київською філією ПАТ «Укртелеком» та головним розпорядником коштів - Департаментом соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (станом на 01.01.2017, 01.02.2017, 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 01.10.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 01.01.2018, 01.02.2018, 01.03.2018, 01.04.2018, 01.05.2018, 01.06.2018) та неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність проведення звіряння розрахунків по загальній кількості пільговиків та розміру заборгованості відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117.
Натомість, Департамент соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами № 051/1519-002/3 від 03.02.2017, № 051/13064-002/3 від 21.08.2017, № 051/16701-002/3 від 01.11.2017, № 051/18849-002/3 від 30.11.2017, № 051/20359-002/3 від 21.12.2017, № 051/1534-002/3 від 02.02.2018, № 051/3317-002/3 від 22.02.2018, № 051/3318-002/3 від 26.02.2018, № 051/5258, 7483-002/3 від 04.05.2018, № 051/8430, 4524-002/3 від 15.05.2018 та № 051/11428-002/3 від 18.06.2018 повідомив позивача: що ним направлено запит до Департаменту фінансів щодо можливості здійснення відповідного фінансування з місцевого бюджету; що видатки на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян у вигляді субвенції з держаного бюджету місцевим бюджетам у 2016-2018 роках не передбачені; що підтвердження кредиторських зобов'язань без відповідного в фінансового забезпечення неможливе; що міською цільовою програмою «Турбота» Назустріч киянам» на 2016-2018 роки» та будь-якими іншими міськими цільовими програмами не передбачено фінансування пільг на послуги зв'язку за рахунок бюджету міста Києва.
19.06.2018 листом № 11/76 відповідачу направлено претензію № 12 щодо відшкодування витрат понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.12.2016 по 01.06.2018 в сумі 32 073 146, 07 грн. У відповідь на претензію № 12 від 19.06.2018 відповідач повідомив позивача, що починаючи з 2016 року субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян не передбачена.
За даними наведених вище розрахунків та актів звіряння внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в період з 01.12.2016 по 01.06.2018 позивач поніс витрати в сумі 32 073 146, 07 грн, які відповідач не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 32 073 146, 07 грн заборгованості по витратах понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг споживачам на пільгових умовах за період з 01.12.2016 до 01.06.2018 .
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, з тих підстав, що джерелом для надання встановлених державою пільг були і лишаються кошти державного бюджету, проте законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а саме 2016, 2017, 2018 роки міжбюджетні трансфери (інші дотації та субвенції) з Державного бюджету України місцевим бюджетам на відповідні роки не передбачено.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально - економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
У положеннях п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.
Закон України «Про телекомунікації» та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Пунктом 1 Порядку (у редакції від 20.03.2015) встановлено, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктами 2, 3 Порядку (у редакції від 20.03.2015) передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з п. 5 Порядку (у редакції від 20.03.2015) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20.
Згідно п. 6 Порядку 6 (у редакції від 20.03.2015) фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, зокрема відповідними змінами виключено з переліку, передбаченого п. 1, п. 5, п. 6 Порядку, пільги з послуг зв'язку.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (з 01.01.2017) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2013 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга та „ 6-пільга.
З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із вище вищевказаних законів України, а чинне законодавство не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги.
Крім того, як вбачається з вищезазначених норм, фінансування пільг з послуг зв'язку ДО 2017 року здійснювалося за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, а з 2017 року фінансування пільг з послуг зв'язку належить до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє від імені держави у цивільних відносинах - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Аналогічні правові висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 906/621/17.
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.12.2016 по 01.06.2018, а відсутність бюджетних призначень (в державному та місцевому бюджетах) на відповідні видатки в 2016, 2017 та 2018 роках не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2017 рік» та «Про бюджет міста Києва на 2018 рік» видатків на ці потреби не передбачали, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведених вище Закону та Рішень, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановленому законодавством порядку і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.12.2016 по 01.06.2018, в тому числі на виконання відповідної вимоги позивача, не виконав і станом на момент винесення рішення у справі його заборгованість перед позивачем складає 32073146,07 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, запереченні на відповідь та інших заявах по суті спору, щодо того, що між ним та позивачем не укладалось господарських договорів чи інших угод на компенсацію витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах протягом 2016 - 2018 років та те, що відповідач не є головним розпорядником коштів у таких правовідносинах і що на даний момент у нього немає правових підстав по відшкодуванню позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є необґрунтованими, оскільки відповідними змінами до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та до Бюджетного кодексу України змінено лише джерело фінансування пільг на послуги зв'язку з Державного бюджету України на місцеві бюджети, а тому відповідач протягом 2016 - 2018 років був і є розпорядником відповідних коштів.
З викладених підстав, Суд також відхиляє доводи третьої особи - 1 викладені в її поясненнях по справі.
Крім того, згідно з частиною шостою статті 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Щодо посилань відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї», Суд зазначає, що вказана постанова не пов'язана із постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», та не замінює останню, адже вказані нормативно - правові акти регулюють різні питання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 32 073 146, 07 грн задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Комарова, буд. 7; ідентифікаційний код 37441694) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) 32073146 (тридцять два мільйони сімдесят три тисячі сто сорок шість) грн 07 коп. заборгованості по витратах понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового збору в розмірі 481 097 (чотириста вісімдесят одну тисячу дев'яносто сім) грн 19 коп. судового збору.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 02.04.2019.
Суддя Г. П. Бондаренко