Справа №601/153/19
Провадження № 2/601/237/2019
02 квітня 2019 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого Мочальської В.М.,
за участю секретаря Коляди О.В.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У січні 2019 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, спільне життя з відповідем не склалося через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги, внаслідок чого вони втратили почуття любові, відповідач залишив її у березні 2018 року. Спроб для відновлення шлюбних стосунків не робить. В шлюбі є малолітня дитина.
У судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав наведених у ньому.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти розірвання шлюбу.
Дослідивши докази, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив характер спірних правовідносин і такі фактичні обставини.
З свідоцтва про шлюб серії 1- ИД № 140342 від 27 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 липня 2017 року зареєстрували шлюб у Кременецькому міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 112. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «Мидлик».
З свідоцтва про народження серії І-ИД № 272569 від 01 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 народився 22 листопада 2017 року. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до вимог ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У положеннях ст. 112 СК України зазначено, що при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. У тому випадку, коли суд встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, він постановляє рішення про розірвання шлюбу. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі
сторін або суду. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
З вищенаведених норм матеріального права вбачається, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Разом з тим позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, оскільки втратила почуття поваги та любові до чоловіка.
З вищенаведеного суд вважає, що причини, які спонукають ОСОБА_1 наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, відповідач визнав позов, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76-80, 141, 265, 352 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 28 липня 2017 року Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільскій області, актовий запис № 112 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити незмінним.
У відповідності до ч.1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок, сплаченого нею при поданні позову по квитанції від 24 січня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок судового збору.
Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вказане рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька вул. Шевченка, 11 с. Двірець Кременецького району Тернопільської області.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повний текст рішення складено 03 квітня 2019 року.
Головуючий