Справа №597/283/19
Провадження №2/597/60/2019
"28" березня 2019 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Дудяка С.В.
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
Представник позивача в позовній заяві просить стягнути в користь позивача з відповідачки 9966,79 гривні завданих збитків в порядку регресу та 2268,40 гривні судових витрат по справі, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривні та витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень.
При цьому представник позивача покликається на те, що 10.07.2013 року між ПАТ “Державний ощадний банк України”, в особі філії Тернопільського обласного управління та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуску платіжної картки №304249.
27.03.2015 року між АТ “Ощадбанк” та відповідачкою було укладено додатковий договір №1 до договору №304249, згідно якого відповідачці було надано кредит в розмірі 9800,00 гривень.
Відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови вищевказаного договору, щодо сплати платежів у розмірі та у порядку, передбаченому договором і станом на 22.01.2016 року її заборгованість становила 9966,79 гривні.
Майнові інтереси АТ “Ощадбанк” були застраховані Приватним акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія”, згідно договору добровільного страхування кредитів №055/17 від 01.08.2014 року. У зв'язку з невиконанням відповідачкою умов кредитного договору АТ “Ощадбанк” звернулось до ПрАТ “УПСК із заявою про виплату страхового відшкодування”. Останнє, виконуючи свій обов'язок по договору страхування визнало факт неповного погашення відповідачкою грошового зобов'язання АТ “Ощадбанк” страховим випадком та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 9966,79 гривні.
Тому, як зазначає представник позивача, в розумінні ст.ст.993, 1191 ЦК України у відповідачки виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ “УПСК” збитки в розмірі 9966,79 гривні.
05.02.2019 року між ПрАТ “УПСК” та позивачем було укладено договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, в новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорах страхування.
А, тому, оскільки до позивача перейшло право вимоги до відповідачки щодо стягнення боргу в розмірі 9966,79 гривні, він вимушений звертатись до суду з даним позовом, який його представник просить задоволити в повному обсязі позовних вимог.
Представник позивача у своїй письмовій заяві від 05.03.2019 року просить суд слухати справу у його відсутності.
Відповідно до ст.211 ч.3 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою суду 21.02.2018 року про відкриття провадження у справі відповідачці надано строк для подання відзиву на даний позов та роз'яснено наслідки його неподання без поважних причин.
Відповідачка відзиву на даний позов у визначений судом строк не подала, в судовому засіданні позов визнала повністю.
Відповідно до ст.178 ч.8 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.206 ч.1 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що справу слід вирішити за наявними матеріалами та задоволити позов, виходячи із наступного:
В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2013 року між ПАТ “Державний ощадний банк України”, в особі філії Тернопільського обласного управління та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуску платіжної картки №304249.
27.03.2015 року між АТ “Ощадбанк” та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до договору №304249, згідно якого відповідачці було надано кредит в розмірі 9800,00 гривень.
Згідно ст.1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови вищевказаного договору, щодо сплати платежів у розмірі та у порядку, передбаченому договором і станом на 22.01.2016 року її заборгованість становила 9966,79 гривні.
Даних фактів не заперечувала відповідачка ОСОБА_2, визнавши їх в судовому засіданні.
Також в судовому засіданні встановлено, що майнові інтереси АТ “Ощадбанк” були застраховані Приватним акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія”, згідно договору добровільного страхування кредитів №055/17 від 01.08.2014 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою умов кредитного договору АТ “Ощадбанк” звернулось до ПрАТ “УПСК із заявою про виплату страхового відшкодування”. Останнє, виконуючи свій обов'язок по договору страхування визнало факт неповного погашення відповідачкою грошового зобов'язання АТ “Ощадбанк” страховим випадком та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 9966,79 гривні.
Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.27 Закону України “Про стахування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 ч.1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тому, відповідно до вищевказаних положень у відповідачки ОСОБА_2 виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ “УПСК” збитки в розмірі 9966,79 гривні.
05.02.2019 року між ПрАТ “УПСК” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, в новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорах страхування.
Згідно ст.512 ч.1 п.1 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.206 ч.4 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних пістав ухвалює рішення про задоволення позову.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”, зокрема п.11 абз.6, судам роз'яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Суд вважає, що визнання відповідачкою даного позову слід прийняти, так як воно не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання, що даний позов слід задоволити повністю, враховуючи, що в даному випадку має місце порушення прав позивача і вони підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості із відповідачки в розмірі 9966,79 гривні.
Суд також вважає, що в користь позивача з відповідачки слід стягнути 2268,40 гривні судових витрат по справі, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривні та витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень, а всього стягнути з відповідачки в користь позивача 12235,19 гривні.
Керуючись ст.ст.512 ч.1 п.1, 514, 993, 1046-1050, 1054, 1191 ч.1 ЦК України, ст.27 Закону України “Про стахування”, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”, ст.ст.10, 11, 76-81, 133, 137, 141, 178 ч.8, 206, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, жительки смт.Товсте вул.Чумацька 92, Заліщицького району, Тернопільської області в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р/р 26006052613840 в АТ “КБ Приватбанк”, МФО 320649) 12235 (дванадцять тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 19 копійок завданих збитків в порядку регресу та судових витрат по справі, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
На судове рішення може бути подано апеляцію, яка подається безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.04.2019 року.
Суддя
ОСОБА_5