Справа № 613/369/16-к
Провадження № 1-кп/642/100/19
01 квітня 2019 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові клопотання прокурора про привід свідка та питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу продовженого судом строку по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016170270000052 від 29.01.2016 року відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України ,-
30 березня 2016 року до Богодухівського районного суду Харківської області в порядку ст. ст. 283, 291 КПК України з прокуратури Полтавської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Згідно вироку Богодухівського районного суду Харківської області від 24.06.2016 року ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були визнані винними та засуджені за ч. 3 ст. 187 КК України відповідно до десяти, семи та дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 19.04.2018 року зазначений вище вирок суду першої інстанції був скасований та призначений новий розгляд справи. Обраний у відношенні всіх обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений до 15.06.2018 року.
Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 04.06.2018 року було задоволено подання голови Богодухівського районного суду м. Харкова ОСОБА_11 про передачу вищевказаного кримінального провадження на розгляд іншого суду.
Кримінальне провадження № 1-кп/613/143/18 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України було направлено для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 13.06.2018 року по вищезазначеному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання, та строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було продовжено кожному до 11.08.2018 року.
Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилися у зв'язку зі смертю.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або і захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні, відповідно до вимоги вищезазначеної статті, судом було ініційоване питання доцільність збереження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених.
Прокурор ОСОБА_5 вважала необхідним продовжити всім обвинуваченим строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, зазначивши, що ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати.
При вирішенні даного питання сторона захисту заперечувала проти продовження тримання всіх обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку з дня, коли до обвинувачених судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначивши, що обвинувачені тривалий час утримуються під вартою та у разі обрання відносно них іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачені не будуть намагатися ухилитися від органу суду. Крім того захисник ОСОБА_6 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Колегія суддів, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи , приходить до висновку що обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 необхідно продовжити тримання під вартою, а клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,
обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він
підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного
проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8 ) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо
вони застосовувалися до нього раніше;
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак колегія суддів не приймає доводи захисника та обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
В судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.
Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.
Обраний відносно всіх обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, вчинення яких їм інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування до всіх обвинувачених іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером осоіб обвинувачених, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.
Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно всіх обвинувачених або зміни запобіжного заходу на більш м'який. Так, на даний час розгляд справи не завершено, свідки сторони обвинувачення у справі ще не допитані, а тому обравши відносно обвинувачених запобіжний захід, не пов'язаний з їх триманням під вартою, останні зможуть здійснювати тиск на цих свідків з метою дачі пояснень необхідних стороні захисту.
Суд вважає, що скасування запобіжного заходу, або зміна обвинуваченим обраних відносно них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання ризикам встановленим ст. 177 КПК України.
Слід також зазначити, що всі обвинувачені не працюють, не мають постійного джерела доходу, а ОСОБА_9 та ОСОБА_9 крім того є особами, які не мають постійного місця реєстрації, що дає підстави вважати, що знаходячись на волі вони можуть переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд зазначає, що стороною захисту не надано суду доказів відсутності ризиків, які були встановлені та прийнятті до уваги слідчим суддею при обранні запобіжного заходу обвинуваченим та підтверджені судом апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції.
Таким чином суд вважає, що всім обвинуваченим необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кожному строком на 60 днів.
Крім того свідок сторони обвинувачення ОСОБА_15 неодноразово в судове засідання не з'явдяється , про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином , про причини своєї неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає неможливим провести судове засідання без участі вищезазначеного свідка, у зв'язку з чим її необхідно доставити в судове засідання приводом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 140-143, 177, 178, 183, 194, 331, 371-372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Відкласти судовий розгляд кримінального провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання свідка ОСОБА_15 на 07 травня 2019 року на 11.00 годину.
Застосувати привід до свідка ОСОБА_15 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 в судове засідання, призначене на 07 травня 2019 року на 11 год 00 хвил. в Ленінський районний суд м. Харкова, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожному строком на шістдесят днів з триманням в Державній установі «Харківська слідчий ізолятор», а саме до 30 травня 2019 року включно.
Термін дії ухвали до 30.05.2019 року.
Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Виконання цієї ухвали в частині приводу свідка доручити Богодухівському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти цієї ухвали можуть бути включенні до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3