Справа №639/1869/19
Провадження №2-о/639/53/19
03 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Кричевської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу №639/1869/19 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів громадянського стану Новобаварського району м. Харків про встановлення факту смерті,
29 березня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить суд: встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області.
Заяву обґрунтовує тим, що він є зятем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області.
Заявник вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті.
Заявник зазначає, що встановлення факту смерті необхідно йому для отримання свідоцтва про смерть.
В судове засідання заявник не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Відділу державної реєстрації актів громадянського стану Новобаварського району м. Харків в судове засідання також не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3, батьками якої є: батько - ОСОБА_2; мати - ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Районним бюро РАЦС м. Донецька 20 червня 1970 року. (а.с. 9)
03 серпня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька 03 серпня 2002 року. (а.с. 10)
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області..
Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», м. Донецьк, Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.
З приводу факту смерті окупаційними органами було видано так зване «Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 14.01.2019 року» та «Лікарське свідоцтво про смерть № 2 від 14.01.2019 року», які не можуть сприйматися державними органами України, як належний та допустимий доказ. (а.с. 13, 14)
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Факт смерті вбачається зі змісту так званого «Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 14.01.2019 року» та «Лікарського свідоцтва про смерть № 2 від 14.01.2019 року» де зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області, причиною смерті стала: інтоксикація, злоякісне новоутворення правої легені. (а.с. 13, 14)
Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану 19.03.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено свідоцтво про смерть, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. (а.с. 17).
Отже, оскільки заявник не має можливості надати до відділу ДРАЦС документи, передбачені законодавством України, та які необхідні йому для отримання свідоцтва про смерть, суд приходить до висновку, що з метою захисту законних прав та інтересів громадянина України ОСОБА_1, необхідно встановити факт смерті його тестя - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надана в якості доказу довідка про смерть, видана медичним закладом яка, хоча і не є документом встановленої форми про смерть, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме у м. Донецьк, Донецької області, Україна, оскільки судом не встановлено іншого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 315-319 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів громадянського стану Новобаварського району м. Харків про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області, який за життя проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.04.2019 року.
Найменування сторін:
Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Калінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 18 грудня 1996 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів громадянського стану Новобаварського району м. Харків, адреса місцезнаходження: м. Харків, пр. Ново-Баварський, б. 77.
Суддя В.В. Труханович