Справа № 570/2217/17
Номер провадження 2/570/83/2019
02 квітня 2019 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю секретаря судових засідань Дзюбишиної І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.11.1986 року зареєстрував шлюб з відповідачкою. За час шлюбу було набуте майно, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1; та трактор Т40. Зважаючи, що зазначене майно є спільною сумісною власністю, покликаючись на ст. 62, ч.3 ст. 71 СК України позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним частку у власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на трактор Т40.
Даний позов був виділений в окреме провадження з позову про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Сторони (чи їх представники) не заявляли клопотання про виклик свідків.
Представник відповідачки надав суду звіт про оцінку майна - трактора колісного Т40М.
Представник відповідачки подав суду письмові пояснення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав. Додатково надав пояснення про те, що у будинку від добудував веранду, облаштував новий дах; збудував огорожу, проводив інші будівельні роботи. Але довести це документально він не може: не може надати суду докази щодо придбання будівельних матеріалів, дозволи на виконання відповідних робіт. Проте вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому претендує на частку у цьому майні. Надалі пояснив суду, що трактор Т40 він придбав за власні кошти, але реєстрація трактора відбулася на ім'я відповідачки. Не вважає, що трактор є спільною сумісною власністю подружжя, хоча й не заперечує, що майно було набуте за час шлюбу. Також, у разі визнання за ним права власності на трактор, не згідний сплатити відповідачці будь-яку компенсацію за це майно.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідачки позов визнав частково. Пояснив суду, що будинковолодіння по АДРЕСА_1, було успадковане відповідачкою після смерті її мами. А тому дане майно не належить до спільної сумісної власності подружжя, і щодо нього не може визнаватися право власності позивача як на частку у спільній сумісній власності подружжя. Тому у задоволенні позову в цій частині просить відмовити. Щодо трактора колісного Т40М, то представник відповідачки визнає, що дане майно було набуте у шлюбі. Відповідачка просить залишити це майно їй; вона готова сплатити позивачеві компенсацію за 1/2 частину майна згідно до проведеної оцінки.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у шлюбі з 15.11.1986 року. Шлюб був розірваний на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02.10.2017 року.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 368 ЦК України - майно, набуте подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Трактор колісний Т40М, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1990, заводський номер НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5 був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 21.07.2005 року (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_6).
Отже, зазначене майно було набуте за час шлюбу.
Позивач не заперечував дану обставину, проте він наголосив, що трактор був придбаний за його особисті кошти, а не за кошти подружжя.
В той же час позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх слів.
За наведеного суд вважає встановленим та доведеним той факт, що трактор колісний Т40М, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1990 - належить позивачеві та відповідачці на праві спільної сумісної власності.
Відповідно положень статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно положень статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Позивач не заявив вимогу про поділ майна, зокрема, трактора.
Він просить суд визнати за ним право власності на зазначене майно, що було придбане за час шлюбу. В той же час пояснив, що він не згідний сплачувати відповідачці компенсацію за отримане майно (1/2 частину від вартості трактора), оскільки вважає його своєю приватною власністю.
Суд зауважує на тому, що позиція позивача щодо спірного майна є взаємовиключною та невизначеною з юридичної точки зору.
Так, зазначаючи про те, що майно було придбане у шлюбі, позивач погоджується з тим, що він мав би сплатити компенсацію за таке майно відповідачці. Але в той же час пояснює про те, що він не буде сплачувати ці кошти, оскільки вважає це майно своєю приватною власністю. Хоча й визнає, що доказів про те, що майно було придбане у шлюбі але за його особисті кошти, він не має. І в той же час не навів суду переконливих мотивів, чому придбане ним майно за його приватні кошти було зареєстроване за відповідачкою, а не за позивачем.
Проте це не заважає суду зробити висновок про те, що частка позивача та відповідачки у спірному майні є рівною.
Позивач не просить прийняти рішення про поділ майна в натурі.
Тому суд вважає, що в даному випадку наявні достатні підстави для постановлення рішення про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину трактора колісного Т40М, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1990, як на частку у майні подружжя.
Поряд з цим слід прийняти рішення про припинення права власності відповідачки на 1/2 частину зазначеного майна, оскільки власником цієї частини майна є позивач.
Прийняття такого рішення не буде порушувати прав та охоронюваних інтересів сторін.
Щодо решти заявлених позовних вимог, то у їх задоволенні слід відмовити.
За положеннями пункту 2 частини 1статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно до витягу про державну реєстрацію прав КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» від 18.07.2011 року № 30651993, ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину, що було видане 19.01.2011 року Рівненською районною державною нотаріальною конторою.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2011 року, ОСОБА_3 успадкувала це майно після смерті ОСОБА_4.
Отже, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, і не є спільним майном подружжя.
Слід зауважити, що позивач просить суд постановити рішення щодо будинковолодіння по АДРЕСА_1, хоча й не надав суду жодного доказу про те, що саме це майно було придбане сторонами за час шлюбу.
Заяву про уточнення позовних вимог позивач не надавав.
Тому у суду немає підстав для задоволення решти заявлених позовних вимог, оскільки позивач не довів суду, що будинковолодіння по АДРЕСА_1, є спільним майном подружжя; а житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, не є спільним майном подружжя.
Отже, позов у цій частині є як безпідставно заявленим, так і недоведеним.
Суд сприяв реалізації прав сторін, а також тому, щоб позивач подав суду належні і допустимі докази на підтвердження своєї правової позиції. Але позивач, по суті, не скористався своїми правами.
Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати (сплата судового збору) були стягнуті з відповідачки на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі заявлених позивачем вимог. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трактора колісного Т40М, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, як частка у спільному майні подружжя.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину трактора колісного Т40М, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешканець АДРЕСА_1)
Відповідачка: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, мешканка АДРЕСА_2
Суддя Красовський О.О.
Повне рішення суду складено 03.04.2019 р.