Справа № 569/23756/18
03 квітня 2019 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М.,
при секретарі - Соломон О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітнього сина, стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, стягнення судових витрат по справі, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2, в якому просить суд розірвати її шлюб з ОСОБА_2, зареєстрований 30 серпня 2002 року відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1097, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з нею та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття дитини, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 підтримав та просить його задовольнити. Суду пояснив, що протягом останнього року сторони разом не проживають, не підтримують подружніх стосунків, шлюб між ними існує лише формально. Крім того, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, а тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина. Аліменти просить визначити у частці від доходу, оскільки відповідач працює та має регулярний дохід у вигляді заробітної плати.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув повторно, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 10 січня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 годину 30 хвилин 26 лютого 2019 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що сторони з 30 серпня 2002 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1097. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
На теперішній час сторони сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, не мають спільних інтересів і не піклуються один про одного.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За визначенням поняття шлюбу, наведеним у частині першій статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України закріплено один із головних принципів шлюбу - його добровільність. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як слідує з положень статті 51 Конституції України, добровільність шлюбу відноситься до основних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до вимог статті 112 СК України, якою визначено підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подальше спiльне життя подpужжя i збеpеження шлюбу супеpечило б iнтеpесам позивача, що мають для неї iстотне значення, а тому шлюб мiж стоpонами необхiдно pозipвати.
Судом також встановлено, що на теперішній час відповідач належної матеріальної допомоги позивачу на утримання сина, який проживає разом з нею, в добровільному порядку не надає, а тому суд вважає необхідним, з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на його утримання. При цьому суд враховує, що між сторонами не досягнуто домовленості про участь відповідача в утриманні дітей.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено у частині третій статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня 2019 року - 2218 грн.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Враховуючи встановлені по справі обставини, з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини його доходу, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним.
Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров'я відповідача, наявність у нього інших, крім дітей, утриманців, тощо), судом не встановлена.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
На виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача сплачений нею при подачі позову судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп.
При пред'явленні позову за вимогу про стягнення аліментів, позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 30 серпня 2002 року відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1097, розірвати.
Сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 грудня 2018 року до повноліття дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в прибуток державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП - НОМЕР_2.
Суддя :