Справа № 128/2636/18
Іменем України
02 квітня 2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Ганкіної І.А.,
за участю секретаря Жигарової Д.О.,
без участі сторін по справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач по справі ОСОБА_2 його сестра. Після смерті їхньої матері вони прийняли спадщину та уклади договір про поділ спільного спадкового майна, відповідно до якого він отримав у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач у вказаному будинку зареєстрована, однак там не проживає з 2000 року. Позивач зазначає, що реєстрація відповідача у належному йому на праві власності будинку створює йому незручності та перешкоди у користуванні своєю власністю, оскільки на його адресу завжди надходять листи на ім'я сестри, за комунальні послуги вона не сплачує та він не може в повній мірі розпорядитись даним будинком.
За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак попередньо подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в поданій заяві зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'являється без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась судом завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За згодою позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши думку позивача по справі, викладену у поданій до суду письмовій заяві, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується ксерокопією договору про поділ спадкового майна від 25 квітня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1292; ксерокопією свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 квітня 2018 року (а.с. 6) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 7).
Згідно ксерокопії домової книги для прописки громадян по адресі: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 27 жовтня 1999 року (а.с. 9-10), що також вбачається з довідки, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області (а.с. 14).
З акта про встановлення фактичного місця проживання гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого сільським головою Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_4 вбачається, що вона за вказаною адресою хоча й зареєстрована, однак там не проживає з 2000 року по теперішній час, у витратах по утриманню будинку та господарства участі не приймає (а.с. 4).
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що між сторонами по справі склалися житлові правовідносини.
Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Відповідно до норм ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме, шляхом заявлення вимоги про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Будь-яких з обставин, передбачених вищевказаними нормами закону, по справі не встановлено. Відповідач не проживає за місцем реєстрації з 2000 року. Поважних причин її відсутності за місцем реєстрації немає.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки (шість місяців), провадиться в судовому порядку.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач по справі втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
За клопотанням позивача суд вважає залишити за ним судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 29, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 72, 150, 163 ЖК УРСР, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Судові витрати по справі - залишити за позивачем ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ І.А.Ганкіна