Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №155/173/17
адміністративне провадження №К/9901/16794/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Локачинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - управління ПФУ) на постанову Горохівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року (суддя Шмідт С.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (судді Большакова О.О., Глушко І.В., Гуляк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати дії управління ПФУ неправомірними та зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок суми пенсії призначеної за віком, починаючи з 01 жовтня 2013 року з урахуванням полуторної кратності періоду роботи в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до таких районів з 15 червня 1974 року по 18 травня 1987 року та з 21 травня 1987 року по 09 березня 1988 року.
Горохівський районний суд Волинської області постановою від 25 квітня 2017 року позов задовольнив частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною відмови відповідача та його зобов'язання здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням полуторної кратності періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 01 жовтня 2013 року по 05 серпня 2016 року включно залишив без розгляду. Визнав відмову управління ПФУ у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням при обчисленні стажу одного року роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, неправомірною. Зобов'язав управління ПФУ врахувати ОСОБА_1 період роботи з 15 червня 1974 року по 18 травня 1987 року як трудовий стаж у місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням пільгового стажу з 06 серпня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволення позову. Зазначає, що у справі відсутні документи, які б давали підстави для обчислення стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до таких районів у кратному (пільговому) обчисленні. Позивач не звертався до управління ПФУ із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. Йдеться у скарзі й про те, що суд неправомірно стягнув з управління ПФУ сплачений позивачем судовий збір.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди встановили, що з копії трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої 29 травня 1987 року на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що позивач з 15 червня 1974 року по 18 травня 1987 року проходив службу в органах МВС СРСР тривалістю 12 років 11 місяців 3 дні, а з 21 травня 1987 року по 09 березня 1988 року працював спочатку вожатим службових собак, пізніше - водієм 3 класу у відділі позавідомчої охорони при ВВС Усть-Ілімського міськвиконкому. Вищевказані записи засвідчені печаткою відділу внутрішніх справ Усть-Ілімського міськвиконкому Іркутської області СРСР.
Вищевказані періоди роботи позивача підтверджуються довідками від 21 листопада 2013 року № 103 та від 09 квітня 2014 року № 59, виданими Усть-Ілімським відділом позавідомчої охорони ГУ МВС Росії по Іркутській області. Крім того, згідно з довідкою від 21 листопада 2013 року № 104, виданої Усть-Ілімським відділом позавідомчої охорони ГУ МВС Росії по Іркутській області, позивач в період проходження служби в органах МВС СРСР з 02 березня 1975 року по 01 квітня 1976 року працював у відділі позавідомчої охорони при ВВС Усть-Ілімського міськвиконкому сторожем по сумісництву. Вищезазначеними довідками також стверджується, що установа, в якій позивач працював та проходив службу, знаходиться у місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі, а також те, що на нього поширюються пільги, які передбачені за роботу в місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі.
З довідки для розрахунку пенсії від 19 грудня 2013 року № 7, виданої МО МВС Росії «Усть-Ілімський», вбачається, що позивачу в період з 15 червня 1974 року по 31 грудня 1979 року нараховувалась заробітна плата із врахуванням районного коефіцієнту 1,6 за роботу в місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі.
З довідки від 28 листопада 2013 року № 15 вбачається, що позивачу в період з 1975 року по 1976 рік та з 1980 року по 1988 роки нараховувалась заробітна плата із врахуванням районного коефіцієнту 1,3 за роботу в місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі.
Управління ПФУ листом від 12 жовтня 2016 року № 208/А-01 відмовило позивачу у пільговому обчисленні страхового стажу як для особи, що працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у зв'язку із відсутністю документів щодо кратності їх обчислення.
Отже, суди першої й апеляційної інстанцій надали оцінку всім зібраним у справі доказам і на підставі норм Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», встановивши, що позивач працював у місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі, у період з 15 червня 1974 року по 18 травня 1987 року та у період з 21 травня 1987 року по 09 березня 1988 року на підставі різних трудових договорів, один з яких тривав більше трьох років, інший - менше трьох років, дійшли слушного висновку про те, що є всі правові підстави для зарахування у трудовий стаж одного року роботи позивача у місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі, за період з 15 червня 1974 року по 18 травня 1987 року за один рік і шість місяців.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої та апеляційної інстанцій.
У ній також не наведено інших аргументів, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Локачинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Горохівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко