29 березня 2019 року
Київ
справа №826/8803/17
адміністративне провадження №К/9901/7649/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 826/8803/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
19.03.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019.
У 2017 році фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.05.2017 року №Ф-24604-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 9 713,48 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 27.02.2019, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві сформувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкову вимогу від 15.05.2017 №Ф-24604-17 щодо заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9713,48 грн. станом на 30.04.2017. Підставою для формування оскаржуваної вимоги були відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, відображені у картці особового рахунку.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до позивача не підлягають застосуванню штрафні санкції за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язків платника єдиного внеску за період 2016-2017 років, оскільки позивач на час виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку в контролюючому органі, що розташований на території проведення антитерористичної операції.
Головне управління ДФС у м. Києві, не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 826/8803/17, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволені позову.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/8803/17 є вимога про сплату боргу (недоїмки) 15.05.2017 року №Ф-24604-17 у розмірі 9 713,48 грн.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 826/8803/17 - не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 826/8803/17.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова