Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №352/1740/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року (суддя Хоминець М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (судді Шинкар Т.І., Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі № 352/1740/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
24 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати незаконною відмову відповідача у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов'язати управління ПФУ включити до страхового стажу за вислугу років у державному закладі освіти період з 09 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області постановою від 10 лютого 2017 року позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зарахування до стажу роботи позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), і як наслідок до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), періоду її роботи на посаді керівника вокального гуртка за сумісництвом з оплатою 38 годин (при повному педнавантаженні 76 годин) в Івано-Франківському середньому професійно-технічному училищі № 19 з 09 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року, а звідси - про протиправність рішення пенсійного органу про відмову здійснити їй виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій як працівнику освіти, який має більше ніж 30 років педагогічного стажу.
Суди виходили з відсутності законодавчих застережень щодо призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи, таке право надається і гарантується особі за виконання особливого роду трудової діяльності, коли до особи, яка її здійснює, пред'являються особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Управління ПФУ не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося з касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нової постанови - про відмову в задоволенні позову.
Скаржник указує на те, що підстав для зарахування спірного періоду роботи позивачки на посаді керівника вокального гуртка за сумісництвом в Івано-Франківському середньому професійно-технічному училищі № 19 немає, оскільки робота за сумісництвом не відносить до переліку посад, які дають право на призначенні пенсії за вислугу років.
З огляду на те, що стаж роботи позивачки складає 36 років 7 місяців та 7 днів, у тому числі стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909) складає 27 років 09 місяців та 18 днів (на час досягнення пенсійного віку), то права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV ОСОБА_1 не має.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та з 06 вересня 2016 року отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV, яка призначена від загального стажу роботи 36 років 7 місяців 7 днів та заробітної плати за період з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2016 року.
08 листопада 2016 року управління ПФУ відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, оскільки загальний стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку № 909 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436 становить 27 років 09 місяців 18 днів (на час досягнення пенсійного віку), тоді як період стажу роботи з 09 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року на посаді керівника вокального гуртка за сумісництвом в Івано-Франківському середньому професійно-технічному училищі № 19 зарахувати до спеціального стажу немає законних підстав, оскільки робота за сумісництвом не відноситься до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугу років.
Вважаючи таку відмову управління ПФУ неправомірною, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.
За пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пунктом 71 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до 71 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналізуючи наведені норми законодавства Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 442/456/17) звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, аналізуючи наведені нормативні положення та з огляду на встановлені обставини справи стосовно періоду роботи позивачки за сумісництвом з оплатою 38 годин (при повному педнавантаженні 76 годин) в Івано-Франківському середньому професійно-технічному училищі № 19 з 09 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року дійшли правильного висновку про необхідність його зарахування до спеціального стажу, який дає право позивачці на призначенні пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику, а звідси - про протиправність рішення пенсійного органу про відмову здійснити їй виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій як працівнику освіти, який має більше ніж 30 років педагогічного стажу
З огляду на це касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко