02 квітня 2019 року
Київ
справа №805/4170/17-а
адміністративне провадження №К/9901/8238/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі №805/4170/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Донецької області про скасування рішення,
У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Азовський машинобудівний завод" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Донецької області, в якому просило скасувати рішення від 24.10.2017 №0000704812 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 772153,53 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2018 позов задоволено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі діловодства 25.03.2019), в якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, позаяк вказані ним аргументи в обґрунтування необхідності поновлення строку апеляційного оскарження, на думку податкового орану, є поважними й пов'язані з відсутністю можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону стосовно форми та змісту апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на неналежне фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, а також здійснення органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку заявника у зв'язку з виконанням судових рішень, що, як наслідок спричинило зупинення фінансових операцій на його рахунках, в тому числі й тих, які здійснювались по платежам, спрямованим на сплату вказаного збору. Окрім цього заявник просить врахувати й правову позицію Верховного Суду, висловлену в судових рішеннях, де, також вирішувалось питання про поновлення строків.
Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
Рішення суду першої інстанції ухвалене у відкритому судовому засіданні 30.01.2018, складене у повному обсязі 02.02.2018 й вручене відповідачу 12.02.2018.
Вперше подана апеляційна скарга відповідача ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку.
28.01.2019 відповідач повторно звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду й, водночас порушував питання поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на відсутність можливості своєчасної сплати судового збору, а відтак і виконання вимог процесуального закону щодо форми та змісту апеляційної скарги, з огляду на неналежне фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети.
Втім вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 апеляційна скарга податкового органу була залишена без руху з встановленням десятиденного з дня отримання копії зазначеної ухвали строку, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.
У межах встановленого судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у якому, як поважні підстави для цього вказував, що зазначений строк пропущено у зв'язку із зупиненням на рахунках податкового органу фінансових операцій, в тому числі стосовно сплати судового збору, з огляду на здійснення органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку заявника відповідно до виконавчих документів про стягнення з нього коштів.
Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Своєю чергою пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення особі, що її подала (пункт перший частини четвертої статті 169, частина друга статті 298 КАС України).
Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини восьмої статті 169 КАС України.
У відповідності ж з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати такого збору й грошових зобов'язань, зокрема за виконавчими документами, де податковий орган виступає боржником.
Тому зупинення на рахунку відповідача фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).
Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження й наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.
Не спростовує наведених висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача на ухвалені Верховним Судом рішення у справах, де також вирішувалось питання поновлення строків, оскільки такі не нівелюють обов'язкові для учасників справи вимоги правових норм КАС України і не стосуються конкретних обставин, які у даному випадку зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі №805/4170/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Донецької області про скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С. С. Пасічник
Судді: І. А. Васильєва
В. П. Юрченко