03 квітня 2019 року
Київ
справа №459/2182/17
провадження №К/9901/8418/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа - головний спеціаліст відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управлння у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Цюпко А. І., про визнання протиправним та скасування рішення,
25 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла вказана касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Отже підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише у питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права), але не в питаннях факту.
В свою чергу порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Як вбачається з тексту касаційної скарги, скаржником не наведено підстав для касаційного оскарження судових рішень, оскільки в ній не міститься посилань на допущене судами попередніх інстанцій неправильне застосування норм матеріального чи порушення процесуального права. Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Касаційна ж скарга позивача в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того у чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень.
За таких обставин касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 459/2182/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа - головний спеціаліст відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управлння у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Цюпко А. І., про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Смокович